Наша адреса: 03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
	Пошук по сайту

За останнє десятиліття під гучними гаслами демократизації та гуманізації суспільства, відродження національної історії та культури фактично сталася їх переполітизація. Громадськості нав'язуються ідеї, що чорнять звершення старших поколінь, які створили українську державу трудящих, відстояли її від загарбників і перетворили в одну з найрозвинутіших країн світу.
На вістрі ідеологічної боротьби опинилася школа. Викладання ведеться за підручниками, написаними західними авторами. Вчителів примушують переконувати дітей, що їхні діди та прадіди не так жили, не так працювали і не з тим ворогом воювали. Про низький стан патріотичних почуттів учнівської молоді свідчить анонімне вибіркове анкетування старшокласників.
За умов ринкової економіки ведучим мотивом поведінки людей стало збагачення. Платні навчальні заклади, військова служба за контрактом зводять патріотичну роботу як таку нанівець. Духовність відходить на другий план. Тисячі співвітчизників змушені покидати Батьківщину і за копійки продавати свій інтелект на збагачення інших держав.
Телеканали переповнені фільмами жахів, насильства, злодіянь. З газетних шпальт зникли публікації про благородні вчинки людей-трудівників на чесне служіння Вітчизні.
Грубо порушуються конституційні вимоги щодо обов'язковості загальної середньої освіти; дитина, що не навчається, - потенційний правопорушник. Культивуються крайні націоналістичні ідеї про винятковість українського патріотизму на протистояння російському чи іншим.
Укази Президента України з приводу покращення патріотичного виховання громадян, Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства, затверджена постановою Кабінету Міністрів України, не виконуються. Організатори шостої міжнародної виставки навчальних закладів "Сучасна освіта в Україні - 2003" не визнали за потрібне висвітлити в експозиції проблеми та стан патріотичного виховання.
Новітні гуманітарії вигадують привабливі девізи та гасла: "Ми різні, адже маємо різне коріння і насіння. Ми однакові, адже проростаємо на одній землі. Ми єдині, адже наша ненька - Україна". Та хіба можуть співпадати інтереси й почуття мільйонів знедолених пенсіонерів, безробітних людей середнього віку та молоді з інтересами "сучасних українців", які володіють незліченним багатством. Насувається загроза переродження суспільства, втрата великих історичних і культурних надбань українського народу.
Батьки, вчительська громадськість вкрай стурбовані майбутнім своїх дітей, посилюється голос протесту бездумним реформам освіти, руйнації системи патріотичного виховання, що склалася у радянські роки. "Настав час схаменутися", - кажуть вони. Йдеться про розробку Державної програми виховання, яка б відповідала вимогам сьогодення.
Проект Програми опрацьовано саме з урахуванням вказаних вимог (додається). Основоположним є:
1. Програма - Державна, тобто обов'язкова для всіх, хто причетний до даної ділянки роботи.
2. Виховання підростаючого покоління розглядається як цілісна педагогічна система і визначає її завдання, напрямки та зміст, форми та методи проведення, виконавців, керівництво.
3. Програма може бути реалізована за умов стабільної соціально-орієнтованої економіки.

І. Вступ
Державна програма виховання населення (далі - Програма) має за мету дотримання єдиних в державі поглядів на проблему виховання громадянина і патріота незалежної України, забезпечення єдності навчання, виховання та розвитку підростаючого покоління.
Програма здійснюється відповідно до вимог Конституції та законів України, Кабінету Міністрів України і досягається узгодженням дій відповідних міністерств, інших центральних та місцевих органів щодо результативності роботи у цьому напрямку.
Суспільство потребує демократичного гуманістичного патріотизму. Демократичний - означає простий для розуміння і властивий широким верствам населення. Гуманістичний - дотримання загальнолюдських цінностей та інтересів, повага конституційних прав і свобод людини та громадянина. Єдність демократичного і гуманістичного патріотизму має стати надійним фундаментом громадянського суспільства.
Завданням Державної програми виховання є формування громадянина - патріота: любов до своєї держави, її народу, його історії, культури; виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції і законів України, соціальної активності, формування глибоких правових знань, високої правової культури і моралі, відповідальності за доручені державні та громадські обов'язки.
Відносно Малої батьківщини (тобто міста, селища, де народився) ведучим мотивом залишаються звичаї наших предків: знати, любити, гордитися своїм рідним краєм.
Принциповим щодо розуміння патріотизму та його витоків є визнання того безперечного факту, що сучасна демократична Україна не має коренів матеріальних, фізичних, інших, крім радянських. Дійсна незалежність України була досягнута в результаті Перемоги над фашизмом у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. Саме Українська Радянська Соціалістична Республіка була прийнята до Організації Об'єднаних Націй.
Могутнім фактором виховання повинно стати сьогодення. Гарантовані права людини, соціальна захищеність, добробут, правдива історія, повага до праці старших поколінь спонукають громадян до творення і творчості. Відсутність вказаних факторів призводить до втрати життєвих орієнтирів; святі ідеали любові до Батьківщини відходять на другий план. У прагненні до збагачення перемагають найсильніші.
Дійсний патріот живе життям свого народу, знає його біди і конкретними справами дбає про добробут співвітчизників. Більше гарних і добрих вчинків - це і є патріотизм.

ii. Складові та зміст програми
Завдання Державної програми - виховання громадянина-патріота незалежної України, готового до життя і праці. Звідси випливають головні складові Програми - громадянське та патріотичне виховання.

Громадянське виховання
Усвідомлення громадянами своїх прав та обов'язків щодо держави, суспільства. Формування готовності до життя і праці, а також дотримання загальнолюдських цінностей.
Готовність до життя і праці:
- висока професійна підготовка, творча праця;
- правові знання, правова культура;
- відповідальність за доручені державні і громадські обов'язки.
Дотримання загальнолюдських цінностей:
- повага до особистості і прав людини;
- висока мораль і культура;
- дружба народів, попередження націоналістичних проявів;
- колективізм, товаришування і взаємодопомога;
- повага до старших поколінь та їхнього вкладу в розбудову України, відстоювання її незалежності.

Патріотичне виховання
Якості дійсного патріота формуються гармонійно за такими напрямками:
Історико-патріотичне
Знання історичного минулого України, у тому числі часів Радянського Союзу, коли було створено могутній економічний потенціал країни, забезпечено гарантовані права людини, панував трудовий ентузіазм радянських людей:
- збереження та слідування трудовим, культурним, духовним та бойовим традиціям українського народу, виховання на цій основі гордості за свою країну та її історичні надбання;
- усвідомлення пам'ятних подій, знання пам'ятних місць, видатних громадських і політичних діячів та їхніх справ;
- Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років: спільними зусиллями народів колишнього Радянського Союзу розгромлено німецький фашизм і врятовано людство від коричневої чуми; масовий героїзм на фронті і в тилу;
- Великою - війна була за своїми цілями і завданнями, за масштабами, територією та тривалістю; Вітчизняною - тому, що Радянський Союз, республіки, що його утворювали, в тому числі Україна (одна з найбільших), були для народів багатонаціональної держави єдиною Вітчизною;
- відзначення пам'ятних дат у житті рідних сіл і міст (заснування, оборона від ворожих навал, визволення з-під окупації); походи та екскурсії по пам'ятних історичних місцях.
Героїко-патріотичне
Формування готовності до подвигу в ім'я Батьківщини, у тому числі - до самопожертви заради життя наступних поколінь:
- усвідомлення витоків героїчного - любов до Батьківщини, її народу; особиста відповідальність за їхню долю;
- знання пам'ятних місць боїв, партизанського та підпільного руху, походи та екскурсії по них;
- розуміння сутності подвигу: зробити саме те, що потрібне для Вітчизни в тяжкий час (подвиг незліченних трудових та бойових буднів; подвиг миттєвості (пориву)); знання історичних особистостей, національних героїв);
- Книга Пам'яті, Книга Скорботи - справжні Хрестоматії Подвигу радянського народу у боротьбі за свою незалежність;
- догляд та впорядкування меморіальних комплексів, пам'ятників, братських могил та інших поховань захисників Вітчизни.
Фізичне виховання - здоров'я нації
Залучення громадян до регулярних занять фізичною культурою і спортом; спрямування фізичного виховання на підготовку молоді до праці та захисту Вітчизни. Розвиток громадського спортивного руху.
Військово-патріотичне:
- формування патріотичних почуттів відповідно до вимог Конституції України та Законів України про захист Батьківщини та готовності до служби у Збройних Силах України з урахуванням запланованого поетапного переходу Збройних Сил України на комплектування військовослужбовцями за контрактом, що супроводжуватиметься поступовим скороченням чисельності особового складу, строку проходження військової служби з 18 до 12 місяців;
- прагнення до оволодіння військовими знаннями, відповідного рівня фізичної підготовки та загартованості в інтересах захисту Вітчизни;
- підвищення престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді; формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави у Збройних Силах України та інших військових формуваннях; здійснення конкурсного відбору кандидатів для вступу у вищі військові навчальні заклади і проходження військової служби за контрактом;
- формування здібностей до аналізу зовнішньої та внутрішньополітичної обстановки, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються в державі і світі, свою роль та місце в цих подіях, а також у підтриманні належної обороноздатності країни.

Форми та засоби виховання
Державна - забезпечення через відповідні структури дієвості системи патріотичного виховання як довготривалого процесу освіти, культури, розвитку та прикладання своїх здібностей на благо Вітчизни.
Поставлене завдання вирішують у тісній взаємодії заклади освіти, культури та спорту, державні установи та відомства, підприємства (державні, приватні). Кожен з вказаних органів володіє достатнім арсеналом форм і методів впливу на свідомість громадян з урахуванням їх вікових особливостей.
Сім'я як первинна ланка суспільства, посідає провідне місце у формуванні особистості: сімейні традиції, людяність та повага до старших, взаємна турбота, первинні навички самообслуговування та праці. Розуміння цього накладає на батьків величезну відповідальність перед суспільством.
Громадські організації і, зокрема, ветеранські та молодіжні, забезпечують зв'язок поколінь, передають естафету добрих справ молодим послідовникам.
Засоби масової інформації, і особливо телебачення, відіграють важливу роль у формуванні громадської думки. Тому висвітлення історичного минулого України, у тому числі і радянського періоду, характеристика історичних подій і особистостей має бути вкрай об'єктивною, адже молодь часто обирає героїв екранів за зразок поведінки, а представлені події, як найбільш правдиві. Тому вони мають висвітлюватись не з точки зору певних політичних сил, а з точки зору дійсної історичної правди і справжніх потреб патріотичного виховання громадян.
Інформаційні технології, системи Інтернет, використання їх можливостей для розповсюдження інформації з метою патріотичного виховання молоді.

Методи виховання
Переконання в необхідності присвятити себе громадсько-корисній діяльності на благо Вітчизни, професійна орієнтація молоді; відвідування підприємств та організацій різних форм власності, ознайомлення з експозиціями галузевих музеїв, виставок готової продукції, розповіді про видатних людей, кращих виробників та зустрічі з ними; лекції, бесіди про пріоритетні напрямки розвитку вітчизняної та світової науки і техніки. Використання з цією метою програм навчальних закладів на уроках та в позаурочний час.
Особистий приклад батьків, викладачів, вихователів, які власним життям і поведінкою, ставленням до своїх обов'язків являються наочним взірцем патріота, громадянина.
Наставництво ветеранів війни, ветеранів військової служби та праці сприятиме обранню молодими людьми життєвого ідеалу як за майбутньою професією, так і по відношенню до виконання обов'язків громадянина.
Залучення до громадсько-корисних справ з урахуванням вікових особливостей дітей: обладнання елементів учбово-матеріальної бази, в тому числі музеїв навчальних закладів; участь у волонтерському русі, природозахисних та екологічних заходах.
Самовиховання - обрання життєвого ідеалу: зустрічі з видатними людьми, громадськими діячами, військовими. Самозобов'язання, самостійне навчання та самоконтроль для досягнення поставленої мети. Самообслуговування, первинні трудові навички. В найбільшій мірі цьому сприяють практичні заняття, пошукова та дослідницька діяльність, бажання досягти конкретної результативності як прояву особливості.
Стимулювання - підтримка та заохочення патріотичних проявів молоді, проведення змагань, олімпіад на кращого з певного учбового предмета чи ділянки громадсько-корисної діяльності.

Організація і керівництво виховання
Організовують та проводять виховання у межах своїх повноважень міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Вони визначають структурні підрозділи або окремих посадових осіб, які відповідають за стан виховної роботи, організацію взаємодії і координації дій між центральними частинами і військовими навчальними закладами.
На республіканському рівні створюється Державна координаційна рада з питань виховання населення. Раду очолює Віце-прем'єр Кабінету Міністрів України. До складу ради входять провідні посадові особи Міністерства освіти і науки Украї-ни, Міністерства оборони України, Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з питань сім'ї, молоді та спорту, Державного комітету України у справах ветеранів, Державної міжвідомчої Комісії з питань увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій, Комітету інформації та телебачення, громадських дитячих, молодіжних та ветеранських організацій. В регіонах створюються відповідні структури рад.
Державна координаційна рада у своїй роботі спирається на досягнення сучасної педагогічної науки щодо взаємозалежності змісту, форм та методів навчання і виховання, системного підходу до розвитку і формування справжніх патріотів і громадян незалежної України:
- розглядає та рекомендує до видання розроблені Міністерством освіти і науки на конкурсній основі навчальні програми та підручники;
- організовує взаємодію і координує заходи міністерств та відомств у здійсненні Державної програми патріотичного виховання громадян;
- з метою розвитку та стимулювання патріотичної роботи проводить всеукраїнські і регіональні олімпіади, спартакіади, змагання, ігри патріотичної спрямованості;
- виступає з пропозиціями щодо заохочення кращих педагогічних та трудових колективів, окремих вчителів (вихователів), учнів та працюючої молоді за досягнення високої результативності патріотичного виховання та особисті показники; визначає, узагальнює та поширює позитивний досвід організації і проведення патріотичної роботи.
До виховання безпосередньо залучаються навчальні заклади, позашкільні установи, осередки культури, громадські організації, військові частини, військові учбові заклади. Їхні керівники створюють для цього відповідні організаційні й матеріально-технічні умови.
На виконання вказаної Програми міністерства та інші центральні органи виконавчої влади розробляють для своїх підрозділів у межах повноважень конкретні завдання щодо здійснення Державної програми виховання населення з урахуванням вікових особливостей та здійснюють контроль за їх виконанням.

Інформуємо

22 травня 2003 року вийшла Постанова Верховної Ради України "Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку".
Строк її виконання - листопад 2003 року.