Про письменницю

Кожна дитяча книжка має
містити в собі стежку, перед
якою дорослі зупиняються,
а дитина йде далі.
Туве Янссон

До плеяди казкарів - творців власних непересічних героїв, відомих дітям ледь не всього світу, безумовно належить видатна фінсько-шведська художниця, романістка та дитяча письменниця Туве Маріка Янсон. Персонажі її казок - родина Мумі-тролів, диваків і мудрагелів - давно полюбилися дітям Європи.
Одного разу Туве Янсон сперечалася про щось зі своїм братом Ларсом і, передражнюючи його, намалювала на стіні маленького бегемотика. Вона тоді й не знала, що зватимуть його - Мумі-троль, і згодом він стане найвідомішим казковим персонажем.
Туве Маріка Янсон народилася у 1914 р. у Гельсінкі. Вона зростала у творчій атмосфері. Її батько був скульптором, а мати - графічним дизайнером, і можна сказати, шлях майбутньої письменниці був визначений ледь не з перших її кроків. А ще у Туве була надзвичайна тітонька, особа винятково енергійна та активна. Її оптимізм і непосидючість передавалися всім. Вона страшенно любила ліпити з гіпсу різноманітні чудернацькі фігурки. Хто знає, можливо, з легкої руки саме цієї тітоньки і з'явилися на світ чарівні герої книг Туве Янсон. Що й казати, з такими батьками і такою тітонькою дитинство Туве було, звичайно, безхмарним. Вона так і не змогла розлучитися з ним, коли стала дорослою і, навіть, коли трішки постаріла.
У радісну пору дитинства Туве родина Янсон майже по півроку жила в будиночку рибалки на невеличкому острівці у Фінській затоці Балтійського моря. Як же чудово було гуляти в лісі, де звідусіль чулися шурхіт та шелестіння, уявляючи, що з-за стовбурів дерев дивляться маленькі сяючі очі, а на гілках сидять деревні феї, розчісуючи своє довге волосся! Що ще потрібно було пустотливій дівчинці з невгамовною уявою? Якось казкарка зізналася, що "...без щасливих дитячих років, проведених біля моря...", вона "...ніколи б не почала писати".
Закінчивши середню школу, Туве Янсон вивчала художнє мистецтво у Гельсінкі, Стокгольмі, Флоренції, Парижі. Її живописні роботи було представлено на багатьох виставках Фінляндії і Швеції, а першу персональну виставку було відкрито у Гельсінкі у 1943 р. Вона любила англійську літературу і тому з особливим запалом працювала над малюнками до книг Л. Керролла та Дж. Толкієна. А в 1938 році написала і проілюструвала свою власну книгу - казкову повість "Малюк троль та велика повінь" (1942) - і, нарешті, "...відчула справжню свободу, коли сама почала виконувати обидва види роботи". Але перша книга ще нікому не відомої письменниці побачила світ лише через три роки (в 1945 році). Як тільки це сталося, Т. Янсон зрозуміла, що просто не в змозі назавжди забути про мумі-тролів, до яких пройнялася щирою симпатією. І вона написала ще одну книгу - "Мумі-троль і комета" (1946), згодом ще одну - "Диво-капелюх"(1949), і ще, і ще... Так з'явилося чимало надзвичайних книг з витонченими, оригінальними малюнками: "Мемуари тата Муміна" (1950), "Небезпечне літо" (1954), "Чарівна зима" (1957), "Тато і море" (1965); дві книжки з малюнками для малюків "А що буде потім?" (1952), "Хто розважить малятко?" (1960); збірка казкових новел "Дитина-невидимка" (1962), автобіографічна книга "Дочка скульптора" (1968); твори для дорослих "Літня книга", "Чесний обман", "Кам'янисте поле"; збірки оповідань "Слухачка" (1971), "Ляльковий будинок" (1978), роман "Місто сонця" (1974) та інші. Крім того, у 1953-1960 рр. Туве Янсон малювала комікси для лондонської газети "The Evening News".
Популярність письменниці дуже швидко вийшла за межі її рідної Фінляндії. Книги про мумі-тролів були написані шведською мовою. Нині вони відомі у всьому світі, оскільки їх перекладено більше ніж 30 мовами. (Перші три книги про мумі-тролів тепер можуть читати рідною мовою й діти України. Переклад здійснила Наталія Іваничук, викладач норвезької мови та Директор Центру країн північної Європи при університеті імені Івана Франка у Львові). Саме книги про мумі-тролів принесли письменниці загальне визнання. Неждано на Туве Янсон посипався "золотий дощ" різноманітних премій і нагород: премія газети "Свенська Дагбладет" (1952), медаль Нільса Хольгерсона за книгу "А що буде потім?" (1953), медаль Е. Бесков за ілюстрації до повісті "Чарівна зима" (1958), премія Рудольфа Койву, дипломи Г. К. Андерсена (1958, 1962, 1964) і головна - Міжнародна золота медаль імені Г. К. Андерсена (1966). На початку 1978 року за бажанням польських дітей письменницю було нагороджено Орденом Посмішки.
Казки Туве Янсон не обійшов увагою і кінематограф. Польська кіностудія за контрактом з письменницею здійснила випуск 39 серій лялькових короткометражних фільмів, що складаються з трьох циклів; шведським телебаченням знято повнометражний фільм за однією з книг Туве під назвою "Між дитиною і дорослим".
Т. Янсон багато працювала для театру, який завжди був її пристрастю. За ініціативи письменниці стали йти вистави за мотивами мумі-казок. Вона брала активну участь у підготовці вистав і акторських костюмів до них. У Шведському театрі 1949 року ставиться п'єса "Мумі-троль і комета", а 1958 року в Лілла-театрі пройшла п'єса за участю самої Туве Янсон. У 1974 році в Національному оперному театрі йшла "Мумі-опера".
Більшість казкових повістей письменниці - пригодницького характеру. Їй притаманний психологізм у зображенні героїв, реалістична деталізація у змалюванні природи та побуту мешканців Долини мумі-тролів. Казковості творам надають, насамперед, дивовижні персонажі, що є витвором фантазії автора. У кожному з них неначе втілюються ті чи інші прагнення дітей, ті чи інші риси їх характеру: жага до нового, таємничого і чарівного ("Мумі-троль і комета"), до будівництва і винахідництва ("Мемуари тата Муміна"), доброта і любов до маленьких і слабких ("Чарівна зима", "Дитина-невидимка", "А що буде потім?", "Хто розважить малятко?"), цікавість до непізнаних сил природи ("Тато і море"), схильність до гри і перевтілення ("Небезпечне літо"), прагнення самостійності і любов до свободи ("Пізньою осінню в листопаді"). Все це є життєвими принципами Янсон-казкарки.
Якось письменниця зізналася, що задовго до того, як Мумі-троль зажив самостійним життям на сторінках її літературних казок, вона зображала його маленьку постать на карикатурах замість власного підпису.
Як не прикро, але 1970 року Туве Янсон в одному з виступів попрощалася з мумі-тролями, які так полюбилися дітлахам світу, і сказала, що надалі писатиме лише для дорослих. Напевне, у цьому є свій сенс: адже епопея про мумінів є цілісною завершеною одинадцятитомною книгою, і додати до неї навряд чи щось можна. І цю, за всіма ознаками, славнозвісну книгу прочитає ще не одне покоління дітей різних країн світу!

До змісту Наступна