Куфтова Ксенія про «Великий Луг над Дніпром» Еліни Заржицької
14 грудня 2018, 20:32   Автор: Куфтова Ксенія

Ксенія Куфтова

(14 років,  с.  Кам’янка   Апостолівського р-ну Дніпропетровської обл.)

 

 

Радить прочитати:

Заржицька Е. Великий Луг над Дніпром: казки і легенди / Е. Заржицька ; худож. кол. студ. Дніпропетров. театрально-худож. коледжу ; обкл. Т. Гарькава . - Луцьк : Твердиня, 2013. - 159 с. : ілюстр., [12] окр. арк. іл.

 

 

 

 

“Якщо я зараз скажу, що прочитала  книгу про безмежну материнську любов, про відданість та вірність у коханні, про витівки цілої бісової сімейки та про кривеньке курча, що сонцем стало,  Ви б мені повірили? Ні?!

Тоді знайомтесь, це книга від автора Еліни Заржицької «Великий Луг над Дніпром»!

Її я прочитала за порадою своєї мами і зовсім не пошкодувала. У ній справжня історія мого рідного краю з давнім козацьким минулим, і ще й написана у вигляді казок і легенд. Дуже легко читається, уявляється та думається!

Сама книга розділена на три частинки: казки про тварин, казки про людей та легенди, але є в кожній розповіді є одна цікава особливість! Кожна завершується якоюсь інакшою приповідкою. І де тільки пані Еліна їх назбирала?

Самі події відбуваються тоді, «...коли  довгі чорні коси давнини ще не встигли посивіти» на берегах славної ріки Славути-Дніпра. Це ж було тут, де я зараз живу, тільки дуже-дуже давно. Так і уявлялися мені ніби живі і батько Небо з довгими вусами, як у козака, і мати Земля у гарній вишиванці, і славні козаки на своїх кораблях-чаєчках, і звірі, що говорять і ведуть себе ніби люди.

У кожному підрозділі є оповідь, яка справила на мене неабияке враження. Чого тільки варта мама-лисиця із казки «Про маму-лисицю та її вовченят». В моїй уяві лисиця це – хитра та підступна тварина. А тут вона та її названий син-вовченя є добрими головними героями казки. Мама-лисиця заради своїх діток відгризла собі хвоста, проявивши справжню жертовність, а син-вовченя її не покинув. А дочитавши казку до кінця, задумалася, а що ж сталося із мамою-вовчицею? 

У частині «Казки про наддніпрянців» найбільше мені сподобалася історія кохання молодого рибалки Василька та русалки Оксани. Три роки терпів Василько нестерпний біль від каблучки і згадував свою любу Оксану. І яка ж тільки велика сила була у їхнього кохання, що оживила серце русалки та випустила її з обіймів води! І, до речі, це не єдинаісторія кохання, яка є в цій книзі!

У «Легендах Великого Лугу» мене вразила розповідь «Про маленьке курча, яке Сонцем стало». Так виникнення нашого світу я собі навіть не уявляла: Сонце – це курча з вогняною пелюсткою, а Місяць – це хлібина, яке курчатко щодня клює, а Зорі – це крихти хліба, що курчатко зронило. Ну й класно  ж  вигадано!

Дякуючи авторці, я дізналася дуже багато невідомих слів та понять, які були відразу після тексту  внизу сторінки, а не в кінці всього твору. Зрозуміти та знайти їх було легко. Також зацікавили малюнки, що були дуже різними, тож уважно переглянула інформацію про книгу і дізналася, що виконані вони студентами  коледжу. Та все ж таки найкраще малювалося в моїй голові, бо написано ж  так гарно та Образно!

Колись, коли вже наш час стане сивою давниною, ці казки та легенди по праву будуть називатися народними, бо написані про наш славний козацький рід! Тож, дорогі друзі,  візьміть цю книгу до рук та прочитайте її від початку і до кінця – вона справді захоплююча та цікава, а які емоції вона викликала в мене Ви самі побачили!"

 

 

 

 


Коментарі до статті