Глущенко Назар

(учень 9 класу Військової СЗШ,

член літературної студії «Віконечко» при ЦДЮТ Солонянського району,

переможець та домінант обласних та Всеукраїнських конкурсів,

член молодіжного об’єднання «Молода Січ»)

радить прочитати:

Омельченко О. Казка про Вовка Недригайла / О. Омельченко. – Дніпро : ЛІРА, 2016. – 60 с.

"Я живу у селі Військовому Солонянського району Дніпропетровської області. Село розташоване на березі Дніпра. Неподалік вирував колись поріг Ненаситець. На побережжі у давнину проживали скіфи, кіммерійці та інші племена. З обох боків село обіймають ліси. Біля села, у Петрово-Свистуновій, є чарівне озеро та заповідник, у якому розводять звірів.

Наша місцевість дуже красива і багата на рослинний і тваринний світи. Водяться вовки, лисиці, дикі кабани, косулі, зайчики, змії, ящірки та ін..

Мені здається,що всі звірі розумні. І хоча вони часто забігають у село та роблять шкоду,  за ними цікаво все одно спостерігати, хоча і страшно…

На засіданні літературної студії «Віконечко» ми розглядали твори письменників рідного краю. Мені дуже сподобалася казка-повість «Казка про Вовка Недригайла» нашої вчительки, керівника літстудії, Олесі Олексіївни Омельченко (Козлової), члена НСПУ та НСЖУ.

Ця казка розповідає саме про таємниче царство звірів, але письменниця показує їх не страшними, а навпаки – добрими, розумними, які дбають про природу і хочуть порядку. Головний герой казки, кмітливий Вовк Недригайло, на наших очах «перевиховується» і з неправдивого, хитрого звіра перетворюється під впливом обставин на мудрого, далекоглядного та порядного Міністра внутрішніх лісових справ, який може знайти спільну мову не лише з мешканцями лісу, а і з інопланетянами. У казці цікаво змальовано Лисичку, прислужницю Міністра; царя звірів Лева Товстолапа, Всезнаючу  підлабузницю Сороку, веселих горобчиків та бджіл, зайчиків, ведмедів. Вони дружні та дбають про збереження лісу, турбуються за кожного,хто живе у лісі. По-перше,  - казка сприймається невимушено, легка у читанні, смішні сцени змушують реготатися із пригод героїв, мова саме для школярів середніх та старших класів. По-друге, казка вчить берегти природу, ліси, бачити у кожному мешканцеві планети друга, а не ворога, як старші брати ми мусимо дбати про них і поважати, а не вистрілювати. По-третє, «Казка про Вовка Недригайла» цікава за сюжетом. Тут і змалювання життя лісових мешканців, і їхній несподіваний контакт з представниками іншої цивілізації, які прилетіли із сузір’я Великої Ведмедиці, і захоплююча подорож обраного лісового екіпажу в гості на планету Мрія іншопланенят, і їхні пригоди в Космосі, зокрема, на планеті Казок тощо.

Раджу усім прочитати цю талановиту казку, захоплюючу, смішну, повчальну, яка має також багато і  інформаційного матеріалу для допитливих. Книга запам’ятовується і до неї хочеться ще, і ще раз повертатися.

Ми прочитали казку «на одному подиху» і чекаємо, доки Олександра Олексіївна закінчить роботу над її продовженням, адже в кінці книжки написано «Далі буде».