Анастасія Діденко

(студентка університетського коледжу

Київського університету імені Бориса,

учасниця літературно-критичного кола дітей

при ТО дитячих письменників НСПУ)

Радить прочитати:

Мензатюк З. Як я руйнувала імперію / З. Мензатюк ; обкл. Р. Попського. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. – 270, [1] с.

«Особисто для мене, «Як я руйнувала імперію» – це книга про внесок маленької людини в спільну справу, книга про щиру дружбу, взаємодопомогу, про перше кохання, про події та речі, які об’єднують людей, що за звичайних обставин навряд чи пішли б одне одному назустріч, про любов до своєї батьківщини, про людей, які відстоюють свою думку, свої інтереси.

Варто зазначити, що твір захопливий та динамічний, що надзвичайно важливо для дитячої та підліткової літератури, оскільки в такому віці дуже важко всидіти на одному місці, читати про щось одноманітне. Почавши читати, ти одразу занурюєшся у вир описаних подій, відчуваєш себе частиною історії. Зірці Захарівні, на мою думку, вдалося дуже точно передати переживання підлітків, їхні почуття, мову. Я отримала колосальне задоволення від читання, оскільки мова автора проста, лаконічна, насичена атмосферою дитинства, навіть і тоді, коли не використовуються мовні засоби, характерні для мови підлітків – сленг, скорочення та ін.

І ще про гумор. У книзі дійсно дуже багато щирого, доброго гумору, це не тільки витівки четвірки, як-от повісити замість радянського прапора штани, або діставати Папу Запотіцького, це і те, як Сафрониха лягала в труну, аби її сфотографували, це і звичайні анекдоти Ігрека. Але від цих елементів, дуже важливих для твору, віє дитинством, віє добротою, щастям, адже люди можуть ось так просто розважатися, сміятися тільки тоді, коли вони щасливі. Тому що глибоко нещасні люди не здатні помічати гумору , або просто не хочуть звертати на нього увагу.

Також, на мою думку, варто віддати належне отим елементам Совдепії, які є в творі, та, на противагу їм, елементам антирадянщини. Не дарма у твір авторка ввела «сурову» радянську дійсність з хворими на алопецію дітьми в Чернівцях, подіями у Ризі,  відкриттям пам’ятника полеглим воїнам в селі та безкінечними розмовами партійних керівників області та району про те, що всі діти – піонери, з тим, що Ігрека хотіли вигнати з комсомолу, з розмовами про дефіцитні речі, як і про те, що церкву перетворили на склад добрив. Саме ці елементи створюють уявлення про те, що герої живуть у щасливій країні, в якій все прекрасно, але яка розвалюється на очах. І ця ідея пронизує зміст усієї книги, майже всі герої відчувають майбутній розпад держави.

Уваги варте також художнє та видавничо-поліграфічне оформлення. Ілюстрація на обкладинці дуже яскрава, патріотична, ідеально підходить до твору (хоча й такого епізоду в повісті не було). Дівчинка в кульбабах, блакитне небо та постамент Леніна, який летить на повітряних кульках – це просто неймовірно! Потрібно віддати належне ілюстратору Ростиславу Попському, він зумів передати не тільки образ головної героїні твору, а й передати атмосферу дитинства, яку в повісті створила Зірка Ментазюк. Шрифт зручний для читання, папір якісний, як і загалом виконання книги, немає ніяких дефектів, навпаки, книгу дуже приємно тримати в руках та насолоджуватися нею.

На самому початку своїх думок про книгу я зазначила, що для мене це книга про внесок маленької людини в спільну справу. Тією «маленькою людиною» у вторі є головна героїня, Ярина, яка і не дивлячись на те, що їй страшно від можливих наслідків для себе та своєї родини, допомагає тітці робити значки з українським прапором, їздить з нею в транспорті, коли на ній значок, розмальовує плакати, відволікає увагу, коли це потрібно. Це також внески у загальну справу, у справу відродження власної країни. І саме ось такі вчинки – це її виклик системі, це те, чим вона руйнувала імперію.

Тільки для мене, людини яка поринула у цю книгу з головою, був надто швидкий фінал, хоча він, безсумнівно, цікавий та яскравий, однак хотілося відчути більше самі неминучі революційні події.

На мою думку, сам твір дуже цікавий, однозначно вартий уваги, вартий обговорень, тому що написаний зрозуміло та цікаво, тому що автором у книзі показано ті події, явища, які підліткам, однозначно, варто осмислювати, і  про які діти знають малоо. Можливо тому, що представлені ці події не в тій формі, яка зрозуміла їм. А ось «Як я руйнувала імперію» – це саме той твір, яскравий, пізнавальний, патріотичний, який хочеться прочитати, яким хочеться поділитися з іншими».