Знакові книжки


Вікове призначення рецензованих книжок позначається відповідними кружальцями:
 – для дошкільників
 – для дітей молодшого шкільного віку
 – для дітей середнього шкільного віку
 – для дітей старшого шкільного віку
 – для дорослих



Галина Малик. "Злочинці з паралельного світу"
19 червня 2012, 15:29   Автор: Лілія Овдійчук

Малик Г. Злочинці з паралельного світу / Г. Малик ; мал. С. Храпова. – Вінниця : Теза, 2008. – 219 с. : іл.Для дітей середнього шкільного віку

Г. Малик. "Злочинці з паралельного світу". ОбкладинкаЦю книжку читати цікаво. І не тому, що йдеться про Чорнобильську зону, де, як знає кожен поважаючий себе геймер, розгортаються безкінечні історії «Сталкера». І не тому, що «звірі – розмовляють». І не тому, що йде безупинна боротьба за життя, й люті та хитрі протистоять добрим. І навіть не завдячуючи паралельному світові, де люди помінялися місцем із тваринами…
Ні! Цю книжку цікаво читати, бо вона напрочуд справдешня!
Звірі й почвари, оборотні й бандити, паралельні світи й цілком буденна земна реальність – все в ній навдивовижу впізнаване, таке, що розмовляє та чинить саме так, як буває в сьогоденні.

Місто. Дитинство. Перші уламки…
4 квітня 2012, 16:42   Автор: Наталя Марченко

Бічуя Н. Шпага Славка Беркути : повість / Н. Бічуя ; мал. А. Дев'яніна. - К .: Веселка, 1968. - 95 с.: іл.
Бічуя Н. Шпага Славка Беркути : шк. роман / Н. Бічуя ; передм. Г. Шиян ; іл. М. Шутурми ; обкл. К. Ковалишина. - Львів: Вид-во Старого Лева, 2010. - 173 с .: іл. - (Класні історії).

«Мета будь-якого зображення чи відображення —
максимально наблизити їх до істини, яку так чи інакше бачиш сам»
Н. Бічуя.

 «…дитячий світ трохи гостріший і більше справдешній, від того іноді жорстокіший,
але завжди щирий, він для нас стає джерелом усього на світі,
але нам не хочеться в ньому залишатись, бо людина повинна рости…».

Г. Шиян.

Н. Бічуя. "Шпага Славка Беркути". Обкладинка

Н. Бічуя. "Шпага Славка Беркути". Обкладинка

Так чомусь трапилося, що й досі, коли більшість українців по факту є міщанами, залишається в усвідомленні стереотипне уявлення про українство як суто «сільську» культуру, позбавлену «міського», «чужого самій природі нашого народу» сенсу. Можливо, тому мало говориться й про урбаністичний дискурс щодо книги для дітей. Натомість, тема міста та дитини у місті не лише присутня в українській літературі для дітей, а й має власну тяглість і простежувані вектори поступу. Йдеться як про класичні взірці, що увійшли до кола дитячого читання завдяки шкільництву (В. Винниченко, В. Підмогильний та ін.), так і про «київські» повісті В. Нестайка та А. Григорука чи виразно «міські» твори останніх десятиліть (В. Бердт, , Є. Кононенко, О. Лущевська, М. Павленко та ін.) тощо.

 

«Адже це має бути казка, яка навіть найгірших людей виправить»
22 листопада 2011, 15:28   Автор: Наталя Марченко

Корчак Я. Мацюсеві пригоди: повість-казка / Я. Корчак ; пер. з пол., вступ. ст. Б. Чайковського ; худож. В. Чернуха. – К. : Веселка, 1969. – 399 с. : іл.
Корчак Я. Пригоди короля Мацюся : повість-казка / Я. Корчак ; пер. з пол. Б. Чайковського ; іл. Р. Попський. – К. : А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2011. – 534 с. : іл.

«…книжка, пояснюючи, що треба робити, створює ілюзію, ніби можна всього досягти»;
«Єдине, що ми даємо вам, — це сум за кращим життям, якого немає, але яке буде,

за життям правди і справедливості».
Януш Корчак

 

Я. Корчак. "Мацюсеві пригоди", 1969. ОбкладинкаЯ.Корчак. "Пригоди Короля Мацюся", 2011. Обкладинка

Як і до нас, ми певні, що живемо у «дивний» і «далеко не найкращий час». Як і до нас, ми любимо повторювати, що у дитинстві світ був набагато кращим, але свято віримо, що наші діти житимуть краще, коли виростуть…

Та інколи з’являються люди, від початку певні, що цей світ і є найкращим із можливих, бо іншого в тебе просто немає. Люди, які не чекають, поки дитина виросте, аби ставитися до неї як до людини. Люди, котрих ніщо не здатне примусити перестати бути Людьми. Один із таких —Януш Корчак (1878–1942) — автор чи не найважливішої для формування всієї європейської культури філософської казкової дилогії «Король Мацюсь Перший» і «Мацюсь на безлюдному острові» (1923), праведність ідеалів якої автор засвідчив, добровільно пішовши зі своїми учнями до газової камери фашистського концтабору в Треблінці …

Нузет Умеров. "Ведмідь-гора"
2 червня 2011, 10:12   Автор: Наталя Марченко

Умеров, Н. Ведмідь-гора : вірші, оповідання та казки / Н. Умеров ; пер. з кримськотат. мови Д. Кононенко, О. Тимохіна; худож. К. Порфір’єва. – Сімферополь : Кримнавчпеддержвидав, 2010. – 195 с.: іл.

«Ця книжка присвячена школярам часів Великої Вітчизняної війни,

фашистської окупації, повоєнних років і сучасним школярам.
Їх усіх об’єднує почуття інтернаціональної дружби, любов до рідної землі, бажання бути у всьому першими, бути схожими до тих, чиїми подвигами ми пишаємося»

Нузет Умеров

Н.Умеров. "Ведмідь-гора". ОбкладинкаУ російських перекладах кримськотатарська література для дітей з’являлася від початку XX ст. (скажімо, видавництвом Г. Ф. Мириманова у серії «Библиотека школьника» 1927 р. була видрукувана «Татарочка Эсьма» Тимурджана Одабаша у перекладі Я. Богдановича з малюнками А. Андронова). Натомість, в українських перекладах кримськотатарська дитяча література почала широко з’являтися лише за часів Незалежності: входила до тематичних антологій, хрестоматій і підручників, друкувалася окремими книжками, як-от: «Жовта мить» Ю. Кандима (К., 1999), «Моя Батьківщина» (Сімферополь, 2002) та «Мій друг Руслан» (Сімферополь, 2000) Н. Умерова тощо. Неодноразово з’являлися окремі видання та збірники кримськотатарських народних казок, як от: «Сівач перлів» (К., 1990), «Мудра Джиранча» (К., 1999), «П’ять грон винограду» (Сімферополь, 2004), «Чарівне кільце» (Сімферополь, 2006), «Кримськотатарські народні казки та легенди» (Сімферополь, 2002 ; К., 2007), «Золоте яблуко» (Сімферополь, 2008) та ін. Зрештою, у 2010 р. читач отримав зібрання кращих перекладів українською Ольги Тимохіної та Данила Кононенка творів нашого сучасника, класика кримськотатарської дитячої літератури Нузета Умерова.
Це ошатне видання, у дизайні якого, як і в кримській природі, завдячуючи художниці Катерині Порфір’євій, панують сонце та море, а з кожної сторінки злітають у небо чайки, залишаючи в мареві вічної легенди блакитні обриси Ведмідь-гори, видане за сприяння та фінансування Президентського фонду Л. Д. Кучми «Україна» і, на мою думку, за своєю значимістю для кримськотатарської й української літератури для дітей, нашого спільного подальшого культурного поступу є знаковим. Адже, як сказав на презентації видання ректор Кримського Інженерно-педагогічного університету Февзі Якубов: «Нузет Умеров — просто поет, він поет від себе, із нутра! Його книга «Ведмідь-гора» зібрала навколо себе всі народи, культури, звичаї. Вона злободенна сьогодні і буде такою само завжди».

 

 

Зійти на «свою Говерлу»…
28 жовтня 2010, 11:40   Автор: Наталя Марченко

Підгірянка М. Для Вкраїни вірно жиймо : твори / М.Підгірянка ; упоряд. і прим. В. Левицького ; передм. М. Й. Шалати [та ін]. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. – 783 с. , портр.

Хто з нас у дитинстві не декламував: «Скочив зайчик в тернину Та подер кожушину…»? А хто знає справжнє прізвище авторки цих милих серцю рядків? Хто спроможний впізнати серед інших світлину Марійки Підгірянки? Розповісти хоч кілька слів про її долю та творчість?

А хіба твори письменниці відіграли свою значиму роль в долі меншої кількості людей, ніж спадщина її колег, що писали для дорослих? Боюся, що – навпаки…