Знакові книжки
Вікове призначення рецензованих книжок позначається відповідними кружальцями:
– для дошкільників
– для дітей молодшого шкільного віку
– для дітей середнього шкільного віку
– для дітей старшого шкільного віку
– для дорослих
Малик Г. Злочинці з паралельного світу / Г. Малик ; мал. С. Храпова. – Вінниця : Теза, 2008. – 219 с. : іл.
Цю книжку читати цікаво. І не тому, що йдеться про Чорнобильську зону, де, як знає кожен поважаючий себе геймер, розгортаються безкінечні історії «Сталкера». І не тому, що «звірі – розмовляють». І не тому, що йде безупинна боротьба за життя, й люті та хитрі протистоять добрим. І навіть не завдячуючи паралельному світові, де люди помінялися місцем із тваринами… |
Бічуя Н. Шпага Славка Беркути : повість / Н. Бічуя ; мал. А. Дев'яніна. - К .: Веселка, 1968. - 95 с.: іл.
«Мета будь-якого зображення чи відображення —
Так чомусь трапилося, що й досі, коли більшість українців по факту є міщанами, залишається в усвідомленні стереотипне уявлення про українство як суто «сільську» культуру, позбавлену «міського», «чужого самій природі нашого народу» сенсу. Можливо, тому мало говориться й про урбаністичний дискурс щодо книги для дітей. Натомість, тема міста та дитини у місті не лише присутня в українській літературі для дітей, а й має власну тяглість і простежувані вектори поступу. Йдеться як про класичні взірці, що увійшли до кола дитячого читання завдяки шкільництву (В. Винниченко, В. Підмогильний та ін.), так і про «київські» повісті В. Нестайка та А. Григорука чи виразно «міські» твори останніх десятиліть (В. Бердт, , Є. Кононенко, О. Лущевська, М. Павленко та ін.) тощо.
|
«Адже це має бути казка, яка навіть найгірших людей виправить»
22 листопада 2011, 15:28 Автор: Наталя Марченко |
Корчак Я. Мацюсеві пригоди: повість-казка / Я. Корчак ; пер. з пол., вступ. ст. Б. Чайковського ; худож. В. Чернуха. – К. : Веселка, 1969. – 399 с. : іл.
«…книжка, пояснюючи, що треба робити, створює ілюзію, ніби можна всього досягти»;
за життям правди і справедливості».
Як і до нас, ми певні, що живемо у «дивний» і «далеко не найкращий час». Як і до нас, ми любимо повторювати, що у дитинстві світ був набагато кращим, але свято віримо, що наші діти житимуть краще, коли виростуть…
Та інколи з’являються люди, від початку певні, що цей світ і є найкращим із можливих, бо іншого в тебе просто немає. Люди, які не чекають, поки дитина виросте, аби ставитися до неї як до людини. Люди, котрих ніщо не здатне примусити перестати бути Людьми. Один із таких —Януш Корчак (1878–1942) — автор чи не найважливішої для формування всієї європейської культури філософської казкової дилогії «Король Мацюсь Перший» і «Мацюсь на безлюдному острові» (1923), праведність ідеалів якої автор засвідчив, добровільно пішовши зі своїми учнями до газової камери фашистського концтабору в Треблінці … |
Умеров, Н. Ведмідь-гора : вірші, оповідання та казки / Н. Умеров ; пер. з кримськотат. мови Д. Кононенко, О. Тимохіна; худож. К. Порфір’єва. – Сімферополь : Кримнавчпеддержвидав, 2010. – 195 с.: іл. «Ця книжка присвячена школярам часів Великої Вітчизняної війни,
фашистської окупації, повоєнних років і сучасним школярам.
У російських перекладах кримськотатарська література для дітей з’являлася від початку XX ст. (скажімо, видавництвом Г. Ф. Мириманова у серії «Библиотека школьника» 1927 р. була видрукувана «Татарочка Эсьма» Тимурджана Одабаша у перекладі Я. Богдановича з малюнками А. Андронова). Натомість, в українських перекладах кримськотатарська дитяча література почала широко з’являтися лише за часів Незалежності: входила до тематичних антологій, хрестоматій і підручників, друкувалася окремими книжками, як-от: «Жовта мить» Ю. Кандима (К., 1999), «Моя Батьківщина» (Сімферополь, 2002) та «Мій друг Руслан» (Сімферополь, 2000) Н. Умерова тощо. Неодноразово з’являлися окремі видання та збірники кримськотатарських народних казок, як от: «Сівач перлів» (К., 1990), «Мудра Джиранча» (К., 1999), «П’ять грон винограду» (Сімферополь, 2004), «Чарівне кільце» (Сімферополь, 2006), «Кримськотатарські народні казки та легенди» (Сімферополь, 2002 ; К., 2007), «Золоте яблуко» (Сімферополь, 2008) та ін. Зрештою, у 2010 р. читач отримав зібрання кращих перекладів українською Ольги Тимохіної та Данила Кононенка творів нашого сучасника, класика кримськотатарської дитячої літератури Нузета Умерова.
|
Підгірянка М. Для Вкраїни вірно жиймо : твори / М.Підгірянка ; упоряд. і прим. В. Левицького ; передм. М. Й. Шалати [та ін]. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. – 783 с. , портр. Хто з нас у дитинстві не декламував: «Скочив зайчик в тернину Та подер кожушину…»? А хто знає справжнє прізвище авторки цих милих серцю рядків? Хто спроможний впізнати серед інших світлину Марійки Підгірянки? Розповісти хоч кілька слів про її долю та творчість? А хіба твори письменниці відіграли свою значиму роль в долі меншої кількості людей, ніж спадщина її колег, що писали для дорослих? Боюся, що – навпаки… |