Два хлопчики біля струмка…
«Два хлопчики біля струмка…»
Два хлопчики біля струмка
метеликів ловили
і молодого їжачка
на стежці перестріли.
Той щойно мишку був спіймав,
поласував, нівроку,
і по обіді спочивав,
вилежуючи боки.
– Це мій! – А я кажу – це мій, –
сварилися хлоп’ята.
–Ану, віддай мені мерщій!
–Ану, не зачіпати!
–До нього перший хто підбіг?
–А перший – хто помітив?
–Ото дива – ні рук, ні ніг,
самі шпильки – жалити.
–Хіба це справжній їжачок?
Це так собі, невдаха.
Усе одно, аби в пеньок
набити гострі цвяхи!
–То, може, візьмем молотка,
гвіздків і деревину
і там змайструєм їжака?
– Та за одну годину!
І поки хлопці про гвіздки
живенько розмовляли,
їжак пустився навтьоки,
чкурнув – що духу стало.
Благенькі ніжки в їжака.
але дременув скоренько –
межи галуззя, сторчака
пустився з косогору.
Гостренький носик, як багнет,
дорогу прокладає.
Аж ось і луг, і очерет,
де він кубельце має.
Ще б довго хлопці задарма
за їжачка сварились,
аж зирк – утік їжак, нема!
Одразу й помирились.
Лише один із хлопчаків
став дошкуляти: Чуєш?
Ходи – я дам тобі гвіздків,
ти їжака змайструєш.
А той у відповідь йому:
– Ходімо й майструвати.
Я в руку молотка візьму,
гвізки ж – тобі тримати!
–А як по пальцях? – Не біда,
я битиму не дуже,
хоч пальці й не мої. – Ну да,
ти хитрий лис, мій друже!
Джерело: Стус Василь. «Два хлопчики біля струмка…» // Рідне слово. Українська дитяча література : хрестоматія : у 2 кн. / упоряд. З. Д. Варавкіна, А. І. Мовчун, М. Ф. Черній. – Київ, 1999. – Кн. 2. – С. 376-377.