Назад

«Як дитиною, бувало…»



«Як дитиною, бувало…»

 

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

  Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма

І от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма, –

      Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.

    Джерело: Українка Леся. «Як дитиною, бувало…» / Леся Українка // Горить моє серце : вірші та поеми / передм. Т. Сергійчука. – Київ, 2004. – С.144-145.