Для багатоденного туристичного походу з ночівлями дуже важливо вміти розкласти вогнище. Площа для багаття вибирається на відкритому, але захищеному від вітру безпечному місці. Вона має бути розташована на відстані 5-8 метрів від наметів і так, щоб найменше зашкодити грунту, кореням найближчих дерев і навислим гілкам. Конструкція вогнища обирається в залежності від того, що потрібно в даний момент – обігрітися, приготувати їжу, висушити одяг чи взуття, переночувати. Варто пам’ятати, що маленьке вогнище легше розводити та підтримувати, ніж велике. Декілька малих вогнищ, розташованих по колу, в прохолодну погоду дадуть більше тепла, ніж одине велике. Вогнище для обігрівання роблять побільше, а для приготування їжі – поменше. І ще важливо пам’ятати, що підтримка вогнища потребує меншої затрати сил, ніж розпалювання нового.Існує багато різних типів вогнищ. Пропонуємо твоїй увазі найпоширеніші з них:
1. «Курінь» – це найпростіший і найрозповсюдженіший тип багаття. Він зручний як для приготування їжі, так і для забезпечення тепла та освітлення табірної площадки. Переваги цього конусоподібного багаття в тому, що на нього, як паливо, йдуть нетовсті дрова (хмиз, тріски).
2. «Колодязь» – один з видів жарких багать. Його складають із більш-менш товстих коротких полін, покладених рядами. Повільно згораючи, поліна утворюють багато жару, що дає високу температуру. Таке багаття зручне для приготування їжі, обігріву туристів і сушіння їхнього одягу.
3. «Тайгове». Це багаття відноситься до багать тривалої дії. Воно дає велике жарке полум’я і не вимагає частого підкладання дров. Складається з 1-2 товстих колод довжиною 2-3 метри, на які кладуть одним кінцем декілька тонкіших колод під гострим кутом одна до одної. Широкий фронт вогню дозволяє варити на ньому їжу для великої групи туристів, сушити речі, а також ночувати поруч тим, хто не має наметів.
4. «Зіркове». Свою назву вогнище отримало за зовнішній вигляд укладеного у вигляді променів, що розходяться від центру багаття, палива. Для нього підійдуть товсті поліна, оскільки вони дають багато тепла і довго горять, а коли обгорять, їх підсовують до центру. Таке вогнище незамінне вночі. Його можна використати для обігрівання, нічного освітлення та для підігрівання їжі.
5. «Нодья». Таке багаття застосовується при ночівлі в холодну погоду. Для нього заготовляють рівні колоди (ялина, сосна, кедр), очищаючи їх від гілок і сучків. Дві колоди кладуть поруч на землю, потім у зазор між ними поміщають тонкі сухі гілки, що легко займаються, а зверху все притискається третьою колодою. Це вогнище поступово розпалюється й горить рівним жарким полум'ям декілька годин.
6. «Камін». Для цього багаття, що підтримує тепло в холодну погоду, використовують великі поліна (5-7 шт.), що приставляються до кілків у формі стінки. Перед стінкою розводять багаття, і як тільки воно розгориться, його обкладають з трьох сторін великими полінами. Стінку розташовують так, щоб вітер дув прямо на неї.
7. «Полінезійське». Це вогнище, невидиме здалеку, дає багато жару та золи. Для нього риють яму глибиною 40-50 см, а уздовж її стінок щільно розставляють поліна дров. Вогонь розводять на дні ями. Цей тип вогнища служить для приготування їжі під час дощу.
8. «Решітка (грати)». Для цього вогнища треба покласти паралельно чотири поліна, а другий ряд полін покласти перпендикулярно до першого. Третій та четвертий ряди повторити. Складені у вигляді гратів дрова горять довго, тому найчастіше це вогнище використовують для приготування їжі.
