Світлана Горват
Село моє

Краси такої пошукати
Зелених гір і полонин.
Смереки, наче наречені,
Й струмочки мчаться до долин.

Неначе в казці ти весною,
Коли цвіт білий у садах,
Чудове ти й у хурделицях,
У літніх зливах та дощах.

Твоя окраса – Морське око.
Тут разом Синь і Вир стоять
І про кохання незрадливе
Поміж собою гомонять…

Василь Кобаль
На Синевир трембіти кличуть!

Гори і ялиці дивні свідки
Гордої правічної краси.
Сонячне Міжгір’я наче квітка
В променях ранкової краси.

Святкує нині край наш мальовничий,
У грудях гордість впевнено росте,
Усіх на Синевир трембіти кличуть,
Скликають в гори друзів і гостей!..

Світлана Горват
Рідний край

Село моє – чудовий  диво- край,
Де в синє небо вперлись гори,
Краса навколо – хоч співай,
Тут гомонять річки і звори.

Це край легенд, це край чудес,
Всіх зір чарує Морське око.
Тут спів трембіт торкається небес,
Село моє – в горах глибоко.

Тут пахнуть росами світанки,
Шовкові трави шепотять,
Срібляться верховинські ранки,
Смереки з буком гомонять.