Вірші про Асканію-Нову

 Юный путешественник. – 2004. - № 9. – С. 9.
Вадим Переяслав

Асканія Нова

Щебече жайвір, свищуть ховрашки,
Під щедрим сонцем розкошують трави.
Іду у степ без стежки, навпрошки,
У цю колиску гіркоти і слави.

Тоненько щось співає вітерець,
Безсмертники гойда і кураїни,
І пахне медом квітнучий чебрець
В благословеннім півдні України.

Оце безлюддя асканійських пущ,
Первісно вічна степова безкрайність,
Яку не рушить ні горбок, ні кущ,
Дають і втіху й світлосиню радість.

І блимає далекий горизонт
Та мріє марево в розпеченім повітрі.
Як жаль, що степ цей – тільки епізод
В моїй глибинній праарійській вірі.

Валерій Кулик
Асканія

Таврійський степ розкинувсь величаво,
Де шлях пружинить, ніби тятива…
Я знов тебе, розкрилений, стрічаю,
Любов моя, Асканіє-Нова.

Яка ти гарна у вбранні осіннім:
Стрічки вербові, кленів яснота,
Ген озера єдваб зелено-синій
Твою таврійську вроду огорта.

Асканіє!..
Легкі будівлі білі
Мене сьогодні кличуть з далини.
Мов лебеді, пливуть вони в розкриллі
Вітрам назустріч прямо із весни.

На всі літа заручений з тобою…
Хай святяться в мені твої дива!
Іду землею з радістю й журбою,
Любов моя, Асканіє-Нова.


. Що ? Як ? Чому ?  Світ моєї України / худож. П. Мірончик. - Х., 2003. – С. 47.

 

Марія Познанська
Асканія-Нова


Степ! А де йому кінець?
Він кінця не має.
У степу, як острівець,
Зелен-гай зростає.

Це – перлина степова,
Славою багата.
Звуть «Асканія-Нова»
Край оцей, малята.

Із усіх кінців землі,
З кожної країни,
І великі, і малі
Тут живуть тварини.

Не за ґратами вони,
А на вольній волі.
Ходять смирно табуни
В степовім просторі.

Вже із рук їдять зерно
Яки, лосі, лами,
З ними й зебри заодно
Дружать з пастухами.

В парку вдень і уночі
Голоси пташині,
Там фазани, павичі,
Сім’ї лебедині.

Тож Асканія-Нова –
Чарівна, мов казка.
Хто у ній ще не бував –
Приїздіть, будь ласка!

Веселые уроки. – 2009. - №1. – С. 22.
Марія Пригара

Бізон

Грізний велетень в цім краї
Всім приїжджим – напоказ!
Більшого бика немає,
Як бізон, що перед вас.

Вайлуватий, головатий,
Тонконогий, бородатий...
Ну, а бігати мастак,
Мчить він степом, як рисак!

І хоча він важить з тонну –
Плавать вміє, не потоне.

Журавель у вінчику

Журавель вінець надів, -
Як же він йому зрадів!
Хай позаздрить кожна птиця:
Вінчик золотом іскриться.
Не скидай його, носи, -
В тебе вінчик для краси.


Веселі загадки / худож В. Родин. –  К., 2004. –  С. 9.
Повернутися назад
Карта походу


© Національна бібліотека України для дітей
www.chl.kiev.ua