У кожної людини є свій край, своя земля, де вона вперше побачила
сонце над головою, протупала босими ногами від отчого порога у світ широкий.
Є така земля і у письменника Анатолія Давидова. Лежить вона в селі Бочечки,
що на Сумщині. Тут 8 лютого 1938 року народився майбутній письменник. І
саме причетність до тих конкретних полів, стежок, криниць проливає світло
на витоки душі та слова письменника. Природа, її еволюція, її майбутнє
- не просто постійна тема його творчості. Пропаганда знань про природу,
плекання любові до неї, захист її - це глибока та постійна пристрасть письменника,
послідовна громадська позиція. На неї він почав виходити ще будучи студентом
факультету природознавства Ніжинського педінституту, працюючи в редакціях
журналів "Знання та праця", "Барвінок", пропагуючи
дуже потрібну тему - взаємодія людини і природи. Адже ще донедавно людство
жило думкою, що природа вічна і невичерпна. Та скоро з'ясувалось, що і
вода є дифіцитною, і з повітрям не все гаразд. І письменник бив тривогу,
виносив свій біль і занепокоєння на молодіжну аудиторію, на юного читача.
Згодом з'явилась книга "Знай, люби, бережи" про важливу наукову
проблему - створення Червоної книги України. На її сторінках з глибоким
знанням, по-людськи схвильовано А.Давидов змалював птахів, звірів, рослин,
що потрапили до Червоної книги.
Є у письменника твори про минулу війну, про дітей, про дорослих.
Але всі вони якимось чином зачіпають тему природи, любові до землі, захисту
світу від варварства "перетворювачів" природи. Серед них книги:
"Без креслень і кельми", "Скарб", "Голубий патруль",
"Не так вже й тісно на Землі". Цікаво, що окрім живописних барв
природи, перо письменника дарує нам її своєрідну абетку. Хіба не повчально
довідатись, що гадюка сама ніколи не нападає на людину, навпаки - намагається
бути від неї подалі. Коли ж наступити на неї - гадюка одразу ж зреагує.
А коли згорнеться в кільце, не гайте часу... Або що жаба дуже погано бачить
і кидається на рухомий предмет, тож вуж і піддурює її: махає перед носом
жаби язиком, а та все ближче до страшної пащі... Що у природі існує ряд
рослин, яких запилюють лише джмелі...
"Після його книжки не хочеться спати, а хочеться зробити пліт
і пливти по річці, і все видивлятися, і не давати хуліганам розоряти гнізда,
нищити маленьку рибку". Так сказав про книги А.Давидова один із юних
читачів. Ці щирі слова точно визначають суть творчості письменника-натураліста.