У золотавому промінні італійського сонця міниться море, хлюпочуть
хвилі перед очима української письменниці Надії Кибальчич. Вона сидить
сумна і самотня, чекаючи звістки з рідної України. Щоправда, вимушене перебування
на італійській землі вже кінчається - одужує чоловік, і вони знову повернуться
на Полтавщину.
Народилася Н.К.Кибальчич в містечку Ясногород на Житомирщині в письменницькій
родині. Дід її по матері - відомий фольклорист і письменник Номис (М.Т.Симонов).
Виступала в літературі із спогадами, нарисами, оповіданнями і п'єсами й
мати Надії Костянтинівни - Надія Матвіївна Кибальчич (псевдонім Наталка
Полтавка). Хрещеною матір'ю дівчинки була письменниця Ганна Барвінок (О.М.Білозерська-Куліш).
Отже виховувалася Надія Кибальчич у добрих патріотичних традиціях роду
Симонових Білозерських.
В 1894 році майбутня письменниця закінчила Лубенську гімназію і
одружилася з лікарем Козловським. За свої демократичні переконання вона
зазнала матеріальних нестатків. Її разом з чоловіком заарештовували, кидали
до тюрми. Перебування у в'язниці підірвало здоров'я її чоловіка. В 1905
році його вдалося вивезти на лікування до Італії. Тут подружжя пробуло
понад п'ять років.
Друкуватись Надія Кибальчич почала з 1899 року. В журналах та альманахах
з'явилися її віршовані твори. Під впливом Лесі Українки, з якою вона перебувала
в дружніх стосунках, Н.Кибальчич висловлює в окремих своїх поезіях надію
на визволення трудящих від соціального гніту. Після повернення з-за кордону
Н.Кибальчич оселяється на Київщині, пише ряд поезій, оповідань, спогадів-вражень
про італійське життя. 1913 року виходить у світ перша збірка віршів під
назвою "Поезії", а через рік книжка оповідань. Тематика творів
Надії Кибальчич досить різноманітна. Її хвилювала соціальна нерівність
і незахищеність, а особливо доля дитини. Надія костянтинівна тонко відчувала
природу і опоетизовувала її. Найвідоміший твір Надії Кибальчич для дітей
- казка "Спогади кота Сивка". З цієї казки, а також з оповідання
"Як я колись й собі хотіла писати історію" діти дізнаються багато
цікавого про життя тварин, їхню поведінку. Письменниця переконує нас в
тому, що кожна жива істота, кожна тварина має свою вдачу, свої звички,
особливості й потребує не лише їжі й тепла, а й ласки, уваги, любові. Ідеал
письменниці - гармонія природи, живого світу і людської душі.
Довгі роки твори Надії Кибальчич не перевидавалися, а тому й невідомі.
Лише зараз, у час відродження української культури, вони повертаються до
нас