Він усе своє життя присвятив дослідженню світового океану - унікального
середовища, звідки пішло і звелося на ноги все живе на Землі.
Народився Жак-Ів Кусто в 1910 році. В 1930 році закінчив Морську
школу. Але важкі глибини почав штурмувати... з десяти років. Якось, перебуваючи
на канікулах біля моря, він заглянув під воду і "захворів" цим
назавжди. Пізніше, коли подорослішав, залучив до підводного плавання всіх
своїх рідних і близьких. У шістдесят сім років надів акваланг його батько,
що прожив до 90 літ. Вірною супутницею у тривалих плаваннях стала дружина
Сімона. Один із його синів почав пірнати у шестирічному віці, другий пізнав
підводне царство із чотирьох років. Онука Олександра почала "плавати",
коли їй виповнилося лише... три місяці.
Важко окреслити коло підводних занять Кусто. Починав він як любитель-аквалангіст.
Дитяче захоплення переросло в пристрасть. Жак стає океанографом. Далі захоплюється
іхтіологією, океанавтикою. Творець "підводних легень" - акваланга
(сконструйований в 1943 р. разом з інженером Е.Ганьяном), підводного житла
- "Проконтинента 2", "пірнаючого блюдця" - підводного
човна "Деніз", Жак-Ів Кусто розкрив багато таємниць океану. Весь
світ читає його захоплюючі книги "В мире безмолвия", "Могучий
властелин морей", "Лососи, бобры, каланы" та ін. Мільйони
людей дивляться його унікальні, майже фантастичні кінофільми із царства
вічного мороку й німої тиші.
Ще важче нанести на карту маршрути подорожей мандрівника. Командор
наукового корабля "Каліпсо", він побував в усіх океанах. "Немо
XX століття", як називають Кусто, кидав якір поблизу Мальдівських
і Сейшельських островів, зупинявся коло Мадагаскару, плавав біля мису Доброї
Надії, досліджував острів Святої Єлени, занурювався у районі Галапагоських
островів, вивчав Великий Бар'єрний риф.
Сивоголовий, худорлявий, у рогових окулярах, Кусто належить до тих
учених, для яких мандрівки, дослідження та вивчення навколишнього середовища
стали простою та буденною справою. На борт "Каліпсо" він сходить,
як матрос на робоче судно. У батискаф сідає, як водій за кермо автобуса.
У морські глибини спускається, як шахтар у забій.
На одній із прес-конференцій, яка, безумовно, проводилася в океані,
журналісти жартома спитали:
- Скажіть, професоре, коли ми матимемо приємність поговорити з вами
на суші, взяти сухопутне інтерв'ю?
Кусто відповів:
- Думаю, ніколи. Я рідко буваю на суходолі - загалом не більш як
два місяці на рік. І то, коли треба залагодити справи з черговим плаванням,
випуском нових книг і фільмів. Там уже не до інтерв'ю.
Людина кипучої та невичерпної енергії, Кусто веде надзвичайно рухливий
спосіб життя. Спить він чотири години на добу. Їсть мало. Здебільшого п'є
соки. Палить зрідка. Алкоголю майже не вживає. Жодного разу не лежав у
лікарні, легко переносить недуги. Має багато друзів на землі, ще більше
- в океані. Перевагу віддає товариству дельфінів, акул, китів. Особливі
стосунки склалися в Кусто з дельфінами. Після багаторічного спілкування
з ними вчений заявив, що знайшов спільну мову з цими істотами. Подробиць
контакту Кусто не розголошує. На те, очевидно, є свої причини.
Значно охочіше розповідає океанограф про зубастих хижаків - акул.
У його книгах і фільмах є епізоди, коли зграї цих живих торпед атакують
плавців. Не раз і сам Кусто ставав об'єктом їхнього нападу. Якось, щоб
захиститися, довелося пожертвувати кіноапаратом.
Справжню сенсацію викликав фільм Кусто про океанських велетнів -
китів. Чи не вперше так зблизька, так детально і широко люди побачили життя
найбільших на планеті тварин. Намагаючись увійти з китами в контакт, Кусто
побачив, що ці істоти самі з цікавістю спостерігають за людьми, не виявляючи
при цьому ніякої активності.
Жак Ів-Кусто створив товариство по боротьбі із забрудненням Світового
океану, всю свою енергію віддаючи боротьбі за те, щоб наша Земля була живою
та прекрасною.