Десь уже близько тридцяти років "орудував" він олівцем,
ілюстрував народні казки, байки Л.Глібова, казки І.Франка й Лесі Українки,
мисливські усмішки улюбленого Остапа Вишні. Зрештою й самому захотілося
не тільки пензлем, а й художнім словом змалювати своїх маленких друзів
- птахів та звірят, своєрідними голосами яких повнилась його домівка. І
відомий художник взяв письменницьке перо й до кінця свого життя не випускав
його з рук, створюючи власні казки та оповідання про синичок, білочок,
шпачків, їжачків.
Народився Валентин Гаврилович Литвиненко 28 липня 1908 року в місті
Кременчуку в сім'ї ремісника. Змалку виявив хист до малювання, вчився в
студії М.Самокиша в Сімферополі, потім на робітфаку при Харківському художньому
інституті. Від 1941 року став постійно працювати в сатиричному журналі
"Перець".
В роки війни з гітлерівцями художник намалював багато плакатів,
агітвікон, лубків, що поширювались на території України.
Валентин Гаврилович все життя любив ліси й поля, зелені луки й українські
річки, уважно вивчав поведінку їхніх мешканців, піклувався про чотириногих
та крилатих друзів. Веселий вигадник і казкар, він часто був свідком цікавих
випадків з життя тварин та пташок і розповів про них у своїх творах: "Про
маленьких друзів", "Як гуртом корову рятували", "Повітряна
тривога", "Золоте яєчко", "Казки та оповідання".
Помер Валентин Литвиненко 1979 року в Києві.