Анатолій Сергійович Агальцов - таким є справжнє ім'я письменника-натураліста
Анатолія Онєгова - нічого не придумував у своїх творах, а писав тільки
про те, що бачив. А бачив він справді багато. Йому доводилося довго жити
в тайзі і разом з іншими мисливцями та рибалками займатися промислами:
ловити рибу на малодоступних озерах, збирати гриби, ягоди, полювати. Анатолій
Онєгов насправді "вітався" в лісі з ведмедем і пригощав пташенят
крячок рибою, а лисиця крала у нього окунів до тих пір, поки він не присоромив
рудохвосту. Багато разів зовсім близько йому доводилося бачити вовчицю,
зустрічати в тайзі лосів і ведмедицю з ведмежатами. Він спостерігав, як
лящі обманюють рибалок, вибираючись із сіток і неводів, як лосі в негоду
забираються на стрімкі скелі. Про все побачене у карельських і архангельських
лісах, на Алтаї та в заонезькій тайзі Анатолій Онєгов написав у своїх оповіданнях,
нарисах, повістях. Це "Лоси на скалах", "Здравствуй, мишка",
"Черепок", "Разбойные коты", "Самостоятельные
собаки", "Дрозды-разбойники", "Лиса и хорек",
"Ондатры", "В медвежьем краю" та багато інших творів.
Любов до природи Анатолій Онєгов відчув ще в дитинстві завдяки батькові,
його розповідям про таємниці рослин і землі, про тих старовинних російських
городників, які уміли під скупим північним небом вирощувати чудо-овочі.
Анатолій Онєгов і собі хотів стати таким чарівником. Проте така можливість
з'явилася нескоро. Розпочалася війна, сім'я поїхала з Москви, і замість
цікавих спостережень над рослинами Анатолію Онєгову довелося важко працювати
на землі. Тільки по війні збулася його дитяча мрія.
Крім захоплення городництвом, Анатолій Онєгов мав інтерес життя
птахів. Разом з юннатами Московського зоопарку він багато подорожував і
вчився не тільки слухати, а й поважати пернатих. Вдома у письменника був
свій живий куточок з акваріумом і терраріумом. Щиро вболіваючи за долю
звірят і пташок, багато знаючи про рослини і таємниці землі, А.Онєгов написав
три книги під назвою "Школа юннатов". В них він вчить дітей тому,
як мудро і бережливо входити в світ природи, щоб відкриваючи там цікаве,
і не зашкодити всьому живому.