Ольга Василівна Перовська була людиною, яка дуже захоплювалася,
цікавилася всім і з багатьох питань проявляла на диво глибокі знання. Але
в центрі її інтересів завжди був світ тварин. У кожному звірятку, з яким
їй доводилося мати справу, вона відкривала щось особливе, до кожного ставилася
з повагою. А почалося все це з сім'ї. Ольга Василівна все життя пам'ятала
один епізод з подорожі по Алтаю з батьком. Вони їхали верхи. Раптом батько
зупинив коня, підійшов до високого пенька, зняв свого капелюха і церемонно
поклонився... маленькому бурундукові. Той сидів на задніх лапках і притискав
до себе горіха. Він не злякався, а допитливо дивився намистинками очей.
Який же прекрасний і щасливий був той момент! В останньому листі до своїх
читачів Ольга Василівна Перовська писала, що спілкування з природою і є
велике щастя.
Народилася вона в Україні в містечку Василівка, недалеко від Мелітополя.
Перші роки свого дитинства провела тут, у сім'ї діда - старшого брата відомої
революціонерки Софії Перовської. Мати Ольги Перовської була народною вчителькою,
батько - вченим лісівником і мисливствознавцем. Ще в студентські роки він
"скомпрометував" себе участю в революційному русі і потім усе
життя жив під наглядом поліції. Служити йому було дозволено тільки в найвіддаленіших,
глухих куточках Росії. Тож сім'я Перовських жила на Уралі, а потім у Казахстані.
В сім'ї, крім Ольги, було ще три сестри. Дівчата росли весело і вільно
серед багатющої природи. Не раз у дім до Перовських потрапляли малята тварин,
що загинули. Їх приносили мисливці та місцеві жителі, знаючи, що маленькі
звірята знайдуть у Перовських справжній захист. І здавалось зовсім природнім,
що дикі тварини - тигреня, вовченя, кінь, осел та інші - росли разом з
дітьми. Ольга добре знала звички та поведінку своїх четвероногих друзів,
любила їх, а пізніше розповіла про них у своїй книзі "Ребята и зверята",
яка була видана друком у 1925 році. В цій книжці немає нічого вигаданого.
Все, про що в ній розповідається,- правда.
Ольга Перовська стала письменницею не відразу. В ранній юності їй
хотілося бути істориком, потім біологом. В 1923 році вона переїхала в Москву
і стала студенткою біологічного факультету Московського університету. Тепер
її спостереження за тваринами доповнилися глибокими знаннями і вилилися
в ряд захоплюючих книг. Це "Остров в степи" - про життя страусів,
антилоп, зебр у заповіднику Асканія-Нова (написана разом з чоловіком -
також письменником-анімалістом Г.Замчаловим), повісті "Джан - глаза
героя", "Пегуша", цикли оповідань "Алтайские рассказы"
і "Необыкновенные рассказы про обыкновенных животных", оповідання
"Райт", "Мармотка", "Дядя" та інші. В цих
творах немає повчань, а є багато любові до тварин і щире захоплення ними.