БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

       Народився Дмитро Прилюк в селянській родині на Поділлі в 1918 році. Дитинство і юнацькі роки минули в рідному селі. Тут він учився в школі, працював у колгоспі. Закінчивши середню школу, Д.Прилюк вступив до Харківського інституту журналістики і закінчив його в 1941 році. В роки Великої Вітчизняної війни Дмитро Прилюк із зброєю в руках боровся з ворогом, брав участь в обороні Києва і був нагороджений багатьма орденами та медалями. Після війни Дмитро Прилюк працював у редакціях полтавської, вінницької та київської обласної газет, редактором республіканської газети "Колгоспне село". Через деякий час Дмитро Прилюк став доктором філологічних наук, професором.
       Перша книга Дмитра Михайловича "Уроки" вийшла друком у 1956 році, а потім були повісті, оповідання, романи: "Безсмертя батьків", "Ми були молоді", "Де ти доле?", "Веселі пригоди з доброї нагоди". В своїх творах Дмитро Прилюк розповідає про героїзм дорослих і дітей в роки Великої Вітчизняної війни, а також про рідну природу. Письменник намагається вибирати такі випадки з життя тваринного світу, які викликають захоплення, співчуття, а часто й усмішку, адже природа-чарівниця здатна творити багато дивовижного. То ж надовго запам'ятовуються ластівки, які звили гніздечко прямо на комбайні, лебідь Сніжок, який лікувався у діда Свирида, індик, який водив і "виховував" каченят, вперті бобри, які примусили людей не осушувати болото. "І хай тварини й птахи, дикі й полохливі, поводяться не завжди так, як нам хотілося б,- люди часто співчувають їм, раді допомогти або захистити від злих намірів корисливих чи нетямущих недругів. Раді, бо пернаті та четвероногі наші сусіди несвідомі своїх вчинків, вони живуть так, як велить їм природа, і ми мусимо зберегти їх для наступних поколінь людей",- писав Дмитро Прилюк.