Шморгун Євген Іванович народився в сім'ї колгоспника. Закінчив Дубнівське
медичне училище (1960 р.) та Рівненський педагогічний інститут (1967 р.).
Працював фельдшером, був на журналістській роботі.
Літературну діяльність почав на початку сімдесятих років, коли в
журналі "Барвінок" з'явилося його оповідання "Грім".
А невдовзі, одна за одною виходять книжки для дітей: "Зелені сусіди"
(1978), "Що шукала білочка", "Дивосил-зілля" (1980),
"Що сказав би той хлопчик" (1981), "Де ночує туман"
(1984). Врожайним та щасливим був 1989 рік - "Каменяр" видав
збірку "Вогник-цвіт", а видавництво "Веселка" надрукувало
повість-версію про видатного Гомера "Дорога до Іліона".
Дивує і радує діапазон шморгунової прози - від образків, звернених
до дошкільнят, до міцно збитої, точної "дорослої" белетристики.
І все сповнене любові до живої природи, до кожної, хай і найнепримітнішої
рослинки.
Євген Шморгун разом з відомим травознавцем І. М.Носалем подорожував
просторами Полісся, шукав рідкісні рослини, щоб позначивши на карті місця,
де вони ще збереглися, взяти їх під захист. З подорожніх записок складалися
книги.
Уперше автор познайомив нас з ботанічною міфологією України в книзі
"Дивосил-зілля". В ній чимало правдивого і вигаданого про зозулині
черевички, дивосил, горицвіт, азалію, меч-траву, росичку та інших представників
царства флори. А невздовзі у "Веселці" виходить розкішне видання
"Ключ-трава". Автор запрошує читача у цікаву мандрівку зеленими
просторами рідного краю, розповідає про багатства і красу природи, знайомить
з багатьма рідкісними рослинами, їхніми лікувальними властивостями. Читач
знайде у книзі багато захоплюючих легенд, переказів, які упродовж століть
складав народ про своїх зелених друзів.