Народився Микола Сладков у Москві, а в шість років переїхав з батьками
до Ленінграда. Майже п'ять років, з 1929 по 1934 рік, Сладкови жили в Дитячому
Селі (нині м.Пушкін). Дитинство М.Сладкова минуло не в геометричних міських
скверах, де діти бігають тільки по доріжках, грають в однакові ігри і привчаються
однаково мислити. Тут, у Дитячому Селі, були стародавні парки з віковічними
деревами, де можна було заховатись, стати невидимим; побачити зблизька
дятла, білку; насолоджуватись пахощами трав і квітів. Тож знайомитися з
природою, досліджувати її Миколка почав з дитинства. Він захоплено спостерігав
за життям тварин, радів змінам у природі. У своєму щоденнику занотовував
усе, що його дивувало або хвилювало, все, що тішило або засмучувало.
Так минали роки. І тільки пізніше, коли М.Сладков познайомився з
письменником В.Біанкі, став його другом і однодумцем, він відчув, що необхідно
спробувати розповісти про свої відкриття іншим. Ось тут і з'ясувалося,
що хоча він за фахом і топограф, але за покликанням - письменник. Талановитий
письменник.
Кожного року М.Сладков відвідує який-небудь куточок природи: то
неприступні скелі Тянь-Шаню, то пустелю Каракуми або узбережжя Білого моря
- і привозить звідти нотатки, щоденники, з яких виростають оповідання.
Так з'явилися його книги: "Безымянной тропой", " Десять
стреляных гильз", "Трясогузкины письма", "В лесах счастливой
охоты", "Земля над облаками", "Земля солнечного огня",
"Подводная газета", за яку письменник отримав Державну премію.
Відвідавши Індію і Африку, він написав чудові нариси про природу цих місць
("Белые тигры", "Миомбо").
Микола Сладков вчить бачити і розуміти природу, цінувати і любити
її, бо пкреконаний: людина по-справжньому береже і захищає тільки те, що
любить...