Олекса Якович Ющенко народився в селянській родині. Дитинство майбутнього
письменника пройшло серед чарівної природи: зелених полів, луків, квітучих
садів, біля лісу "Шамрай".
З ранніх літ душу хлопця полонила краса хліборобської праці. Він
прагне пов'язати своє майбутнє з землею, з агротехнікою: після семирічки
вчиться в Роменському сільськогосподарському технікумі, а по його закінченні
працює агрономом у рідному районі. Однак любов до літератури, нахил до
поетичної творчості взяли своє і привели юнака на філологічний факультет
Ніжинського вчительського інституту, а звідти в редакцію Чернігівської
обласної газети "Молодой комунар", у літературне об'єднання,
яке самому ж довелось очолювати.
У роки Великої Вітчизняної війни Олекса Ющенко був редактором на
радіостанції ім. Т.Г. Шевченка в Саратові, яка вела передачі на тимчасово
окуповану фашистами Україну. З колективом радіостанції він прибув до щойно
визволеного Києва і оселився тут назавжди.
З 1944 по 1946 рік завідував відділом літератури та мистецтва у
редакції республіканської газети "Зірка". Робота в газеті для
дітей відбилась на подальшій творчості поета. В "Зірці" побачила
світ його поема "Будуть пташки прилітати", а в "Піонерії"
- поема "Хлопчик з Оболоні".
Журналістська праця в газеті тривала недовго. Видавши збірки поезій
"До рідної землі", "Моя весна", "Сонячна дорога".
О.Ющенко зосередився на поетичній творчості. Його вірші, тематично багаті
і розмаїті, відображають думки і почуття автора, його бачення світу і ставлення
до дійсності.
Поет оспівує любов до Батьківщини, до матері, красу праці і людської
душі. Значне місце в його творах займає громадянська, інтимна та пейзажна
лірика. Автор тонко відчуває барви природи і активно виступає на захист
природного середовища.
Олекса Ющенко широко відомий і як поет-пісняр. У 1943 році він написав
вірш "Пісня полонянки", який згодом став народною піснею. Нині
на його рахунку понад сто ліричних поезій, які поклали на музику відомі
українські композитори. Виступає Ющенко і в жанрі художньої прози.
Перша книжка для дітей з'явилась 1956 року під назвою "Весна
і літо", далі виходили збірки "Сонячний світ" (1967), "В
гості до бабусі" (1970), "Побувайте на Десні" (1974), "Будуть
пташки прилітати" (1979), "Від журавлів до журавлів" (1981).
Найповніше прикмети дитячої поезії виступають у збірці "Уклін красі"
(1986), вірші якої спрямовані на виховання добрих людських почуттів, насамперед
краси - краси природи, краси праці.