В дитинстві Миколка зачитувався романами і оповіданнями Майн Ріда,
Сетона-Томпсона, Фенімора Купера, Жюля Верна, Дефо... І не дивно, що він
мріяв стати героєм незвичайних, захоплюючих пригод, брати участь в далеких
загадкових мандрівках. А поки що мрії хлопчика знаходили свій вихід у захоплюючій
грі... Кожної неділі Микола Верзилін разом зі своїми товаришами виїжджав
за місто. І там це вже були не гімназисти, а індіанці і мандрівники, Робінзони
і П'ятниці, слідопити і розвідники. Так відбулося перше радісне знайомство
з рідною природою. Перше, безпосереднє знайомство з тваринами, птахами,
лісовими мешканцями. І все це запам'яталось на все життя.
Було у М.Верзиліна в дитинстві ще одне захоплення. Він, навчаючись
у третьому класі, почав видавати власний рукописний журнальчик "Луч"
і став його єдиним автором, художником, редактором і видавцем. Про ці свої
наївні літературні спроби письменник згадував пізніше, коли йому довелося
взятися за перо серйозно. В шістнадцять років М.Верзилін вирішує стати
вчителем початкових класів сільської школи. Цей вибір не був випадковим:
робота давала йому можливість зберігати зв'зок з природою. Верзилін разом
зі своїми учнями організовує мандрівки в ліс, влітку вони тижнями живуть
у наметах, вивчаючи правила і закони лісових слідопитів. Так дитяча гра
стала справою життя. Захоплення книжковими пригодами змінилися захопленням
природою, живою і близькою.
Та щоб стати лідером юних слідопитів, необхідно багато знати і вміти,
тож М.Верзилін закінчує Ленінградський сільськогосподарський інститут.
Майбутнє Миколи Михайловича визначилось: ботанік і педагог - на довгі роки!
Верзилін викладав біологію, географію, працю і на той час не думав
про літературну діяльність. І все ж писати для дітей Микола Михайлович
почав. До нього, як до вченого-біолога звернулося Видавництво дитячої літератури
з проханням написати книгу для дітей про те, як збирати лікарські рослини.
Так побачила світ його перша книга "Лечебница в лесу". Друга
книга письменника "По следам Робинзона" розповідала про красу
і щедроти природи, вчила дбайливо використовувати її багатства.
Назви інших книг М.Верзиліна промовляють самі за себе: "Как
собирать лекарственные трави", "Как сделать гербарий", "Как
ухаживать за комнатными растениями".
У співавторстві з В.Корсунською М.Верзилін написав книгу "В
саду Мичурина", а також лісову енциклопедію "Лес и жизнь".
Підсумком відвідання письменником зарубіжних садів і парків, його поїздок
у Фінляндію, Норвегію, Францію, Італію, Японію, стали книги "По садам
и паркам мира" та "Пылинки дальних стран". В них на читачів
чекають відомості з ботаніки, історії, архітектури, зелених насаджень,
цікаві розповіді про винахідливість і майстерність людських рук, що створюють
неймовірної краси сади, а також поради, як самотужки створити сад у себе
вдома або біля школи.