Винниченко Володимир Кирилович народився 26 липня 1880 року в селі Веселий Кут на Херсонщині ( тепер Кіровоградська область) у селянській сім’ї. Предки письменника були з кріпаків, потрапили сюди з Полтавщини. Батько пас панських овець, чумакував.
Винниченко спочатку навчався в народній школі, вчився легко, з інтересом, тому батьки вирішили, що йому слід учитися далі, й віддали до Єлисаветської чоловічої гімназії.
Життєва і творча доля випали йому надзвичайно круті та бурхливі.
Далі був Київський університет, участь у діяльності найрізноманітніших рухів, арешт, солдатчина, втеча...
Світоглядна хисткість шарпала цього талановитого художника слова на гострих зламах політичних і соціальних хвиль: то був він одним з керівників буржуазної Центральної Ради, то - його кандидатура пропонувалася на заступника голови Раднаркому і наркома закордонних справ Української Радянської Республіки. Політична діяльність В.Винниченка і стала причиною його еміграції і тривалого ( від 1933 року) замовчування творчості.
Помер він на чужині 6 березня 1951 року на власній садибі біля містечка Мужен департаменту Приморські Альпи у Франції. Там мав він клапоть землі, хату - свій «Закуток», в якому з дружиною Розалією без необхідних матеріальних достатків проживав останні важкі роки.
Проза, публіцистика, драматургія Винниченка перекладалися мовами світу: в 1926-1930 рр. На Україні виходили його твори, зокрема і в 24-х томах.
Творча спадщина В.К.Винниченка налічує понад сто оповідань, історико-політичний трактат «Відродження нації », двотомну етико-філософську працю «Конкордизм», 14 романів. Понад 70 малярських творів і сорок записних книжок «Щоденника» за 1911-1951 роки.
Перші твори В.Винниченка - поема «Повія» та оповідання «Народний діяч» - написані 1901 року. В наступні роки з’являються його численні твори різних жанрів: «Краса і сила», «Біля машини», «Голота», «Студент», «Щаблі життя», «Чужі люди», «Базар».
Взагалі період 20-х років був для В.Винниченка особливо плідним.
Це соціально-утопічний роман «Сонячна машина» (1921-1924 р.); це повість про події на Україні в 1918-1919 рр. «На той бік» (1923 р.); це збірка оповідань - яскравих, поетичних, написаних на теми українських народних пісень - «Намисто» (1921-1928 р.); це літературно-філософське есе «Щастя» (Листи до юнака) (1930 р.); це і роман «Поклади золота» (1926 р.) та інші. Кращі повісті і оповідання письменника склали збірку «Уміркований та щирий».
До найкращих творів Винниченка належать його оповідання про дітей. Гостросюжетні, яскраво-барвисті за своєю художньою формою, вони написані з позицій соціальної справедливості. Їхнім достоїнством є також незвичайна пластичність, зримість зображуваного, глибоке проникнення в дитячу психологію, розмаїтість характерів маленьких героїв.
***