Художній світ української дитячої письменниці Віри Багірової

Віра Багірова — українська дитяча письменниця, яка уже четверте десятиліття пише для дітей. «Душею і серцем віддана дітям», «людина з Божою іскрою, тонкий знавець психології особистості дитини», — так про письменницю написала Алла Богуш

Віра Багірова народилася в 1948 р. в селі Слобідка-Більшівцівська Галицького району Івано-Франківської області. Навчалася в Калуському хіміко-технологічному технікумі. За направленням працювала за спеціальністю в Азербайжані. Після повернення в Україну працювала у Новому Роздолі та в Івано-Франківську. З 1982 по 1991 рр. — в редакційній раді журналу «Тне Rainbow» в Джерзі Сіті США. Журнал виходив під опікою радіо «Свобода». Висвітлювала новини дитячих видань в Україні, публікувала власні казки, вірші, короткі п`єси.

Друкувалася під псевдонімом Мирослава Галицька. Починаючи з 1970-х років світ побачили поетичні і прозові збірки Віри Багірової: «Їхав автобус» (1978 р.), «Водограї» (1980р.), «В`язанчик» (1985 р.), «Бубликовий кущ» (1989 р.), «В`язанчик та Чугайстрова сопілка» (1992 р.), «Творіння Божої краси» (1993 р.), «Церковна абетка» (1993 р.), «Бог любить нас» (1996 р.), «Гуцулик» (1997 р.), «Крапельки дощу», «Хай Бог вас береже» (1999 р.), «Свята земля» (2000 р.), «Таїнство пречистого милосердя»(2001 р.), «Ялинка» (2004 р.), «Анелі» (2006 р.), «Первоцвіт: музичний збірник» (2006 р.), «Шурхотина: музична казка» (2008 р.), «Дванадцять свят» (2008 р.), «Жива вода» (2009 р.), «Славення» (2009 р.), «Вишиванка» (2009 р.), «Гарячі сонечка» (2011 р.), «Ми чекаємо Миколая» (2011 р.), «Золота Пасха» (2012 р.), «Мій край» (2012 р.), «Галичаночка» (2013 р.), «Тарасова Україна»(2014 р.) «Таємниця місячного сяйва» (2014 р.), «Пісня з казкою гуляла» (2014 р.), «Україна славні діти» (2015 р.). Її твори вміщені у збірниках, читанках і хрестоматіях, на сторінках періодичних видань для дітей.

У 1990-х роках талант дитячої письменниці розкрився у новому ракурсі. У поетичному слові ожили духовні постулати, які сповідувала авторка, якими жив і живе український народ. У 1993 році у видавництві «Нова зоря» побачила світ збірка віршів для дітей про природу, дитинство і Творця світу — «Творіння Божої краси» та «Церковна абетка». У часи відродження церковних шкіл, навчання дітей християнської етики «Церковна абетка» набула широкої популярності. У віршованій формі поетеса розповідає про церковний атрибут та ужиток в алфавітному порядку. Діти дізнаються про требник і тетрапод, притвор, намісні ікони, оливу, образи тощо. Вкінці книжки подано вірші про українську церкву та храм, капличку, віршовані молитви.

Більше поезій духовного та морально-етичного змісту у збірках «Бог любить нас», «Хай Бог вас береже». У символічний текст Біблії та його інтерпретацію запрошує юних читачів книга «Таїнство пречистого милосердя». Окремі цикли поезій письменниця приурочила до християнських та народних свят («Ялинка», «Дванадцять свят», «Ми чекаємо Миколая», «Золота Пасха», «Привітання для Богородиці»).

Християнсько-релігійна тематика у поєднанні з карпатськими настроями робить поезію і прозу Віри Багірової особливою.

…Заколисали в колисонці

Святе Пречисте Немовля.

Малий Ісус - немовби Сонце,

Марія-Мати - як Земля.

О, скільки сміху та привіту —

Як подарунки нам усім.

Прийшло Різдво з цілого світу

В наш український рідний дім

(«Прийшло Різдво на Україну»)

Письменниця з любов’ю змальовує дітей, лірично описує світ, що їх оточує. Її тексти — емоційно пережитий дитячий досвід. І цей досвід надзвичайно різноманітний, але завжди щирий і безпосередній. Чи то йдеться про спілкування із творами Лесі Українки («Дві зустрічі з Лесею Українкою»), чи про мандрівку у казковий простір («Історія малого троля»), чи про історичне минуле нашого народу («Улюбленець України»), у творах письменниці зауважуємо глибокі знання дитячої психології, майстерність розкриття близьких читачам тем і проблем, завуальоване і ненав’язливе повчання та вміння передавати радість від життя, світла, добра, щиро тішитися кожному весняному пагінцеві, сонечку і бачити у звичних речах незвичне.

То кульбаби жовтії,

Мов качатоньки,

В травах позбиралися

В світлі цятоньки.

Сонце зупинилося

Біля річеньки.

Усміхнулась вишенька,

Ніби дівчинка.

Соловейко виспівав

Над ліщиною...

Земле моя рідная,

Батьківщинонько!

 («Батьківщинонька»)

Жанрова палітра творчості Віри Багірової надзвичайно широка: від чотирядкового вірша, небилиці, пісні, колискової, гімну до притчі, оповідки, казки, пізнавального і біографічного оповідання, п’єси, вертепу і навіть оперетти.

У творчому доробку письменниці — цікаві феєрії і казки, які відкривають дітям світ Добра і Любові та висвітлюють історії, головними героями яких є Ангели («Анелі»).

Фольклорні мотиви та легендарні оповідки слов’янської міфології Віра Багірова робить основою прозових казок «В’язанчик та Чугайстрова сопілка». За фольклорними зразками побудована «Місячна колискова»:

Понад нашим рідним краєм

Місяць зіроньку гойдає.

Спить листок і гілочка,

Сірий вовк і білочка.

Ніч прийшла до нас у хату,

Буде казочку читати.

Спить маленька Галочка,

Янек і Наталочка…

Любов до рідного краю, рідного міста — нитка, яка пов’язує в одне вірші та пісні збірок «Мій край» та «Місто кохане моє», «Галичаночка». Кожен твір розповідає про те, чим живе сучасна дитина. Цілу низку поезій-пісень Віра Багірова присвятила дитячим навчальним закладам «Незабудка», «Троянда», «Ромашка», «Фіалка» та іншим.

Тематика творів письменниці надзвичайно широка. Як зазначила Алла Богуш, «до кожного свята, до кожної знаменитої події вихователі і батьки знайдуть у її творчості вірші, пісні, забавки доступні дітям за своїм змістом уже в ранньому віці, у два — три роки. Це вірші і пісні про Святого Миколая, якого так любить малеча, дитячі прохання і молитви до Ісуса Христа, Діви Марії, про писанки, крашанки, колядки, Різдво і кутю, ялинки і Діда Мороза, день Янгола і про маму, тата, бабусю й дідуся і звичайно про рідний край, його природу, про свою Батьківщину — Україну».

 Віра Багірова у своїх оповіданнях і віршах торкнулась теми хворих дітей, дітей з вродженими вадами здоров’я і показала їх мужність та силу духу (збірка «Гарячі сонечка»). Зворушливі дитячі долі та історії про Соню-Сонечко, Ганусю-вишивальницю, онкохвору дівчинку Мілі, глухонімого Санька не залишать байдужими ані дітей, ані дорослих. Очевидно, ці образи мають своїх прототипів. Віра Багірова, як правило, акцентує на яскравих деталях описуваної події чи ситуації, в якій розкриває дитячі характери, щирі емоції та бажання.

Окремою збіркою вийшли пізнавальні розповіді про живу воду («Жива вода»), казки на морально-етичну тематику («Казка про країну Богданію», «Смілива Яруся», «Необхідна стриманість», «Як справедливість оздоровила Іванка», «Не кажи не вмію, а кажи — навчуся» й інші) та біографічні оповідання для дітей про Тараса Шевченка («Тарасова Україна»).

На останні події в Україні авторка відгукнулась оповіданнями та поезіями, присвяченими Революції гідності та війні на Сході України. Оповідка «Прапорець Майдану» висвітлює дитяче, безпосереднє сприйняття сучасних суспільних подій та настроїв. Справжнім героєм для маленьких читачів став хлопчик Андрійко із Лисичанська із оповідання «Хоробрий хлопчик». Цей твір, як і оповідання «Ангели-воїни», «Війна», «Бомбосховище», «Колона танків» — приклад того, як потрібно розповідати дітям про війну, про Національну гвардію і місію кожного українця, знайомити з національними героями і вчити не бути байдужими. «Навчає, пояснює, зацікавлює… І це чудово, бо немає кращого виховного прийому, як любов до дитини. А ще вміння говорити щиру правду і знаходити для цього потрібні слова», — так про творчість Віри Багірової написала Світлана Бойчук-Коцюбинська.

Діточе бачення війни, роздуми авторки і глибокий підтекст та натяки на історичне минуле України та українців, які змушені відстоювати свою волю, відчитуються у вірші «Діти граються в війну»:

Розкажу вам річ одну:

Діти граються в війну.

Тільки їхні пістолети

Не розстрілюють весну.

І не йде на брата брат,

І не падає солдат,

І церковні мідні дзвони

Їм не б’ють страшний набат.

То чому війна існує.

І пістолі нам дає?

То прадавня кров козача

За свободу повстає.

Віра Багірова кожним рядком закликає дітей любити свою країну, свій народ, єднатися і бути справжніми патріотами («Україна милая моя», «Батьківщинонька», «Запалимо ватру», «Ми патріоти України» та ін.), відроджувати та шанувати народні традиції («Вишиванка», «Повернення до традиційних народних джерел», «Калина», «Наші танці», «Духовність випливає з релігії»). Особливою метафоричністю, оригінальними образами позначена поезія-пісня «Ти моя країна, рідна Україно», в якому авторка порівнює дитину із зернинкою у житнім колоску, краплинкою у річці:

Ти моя країна, рідна Україно,

Я твоя зернина в житнім колоску,

І росту у полі, полі неозорім,

Понад нами небо в сонячнім вінку.

Черешневим гаєм річка протікає.

Я її краплина, ніжна і швидка.

Я спішу до моря, де високі зорі,

В нім моє дитинство, юність гомінка.

В славі України є висока нота

І акорди сильні, відгомін віків.

Я у звуці тому, у колисці дому,

Серед гуцуляток, серед козаків

Світлана Бойчук-Коцюбинська, рецензент книги Віри Багірової «Таємниця місячного сяйва», використовуючи цитати з творів письменниці,влучно констатує: «О, яке то щастя жити» і творити для дітей! Відчувати їх душі і знати відповіді на питання: «Чого діти прагнуть сьогодні?», «Що каже дитяче серденько?», «Що можуть діти?», «Чим поможуть?», «Чим прислужать Матері вони?» у час, коли «Українонька сумна», бо в «Україні йде війна».

Направду вражає вміння письменниці говорити з дітьми про все: про щасливе дитинство, світ любові, добра і милосердя, природу, сім’ю, школу, рідну домівку, місто і країну, а також про речі, які не кожен дитячий письменник зважується висвітлювати. Спонукаючи дітей задуматися і зрозуміти сенс того, що відбувається, Віра Багірова написала поезію «Хвилина мовчання», яка стала піснею завдяки композитору Ігорю Медведю:

Обірвемо радість, обірвем навчання.

Устанемо, діти, в хвилину мовчання.

Згадаємо тих, хто загинув в борні

На вітчизняній війні.

Щасливе дитинство, пісень переливи

Вони захищали під кулями зливи

На фронті, під градами та у борні

На вітчизняній війні.

Похилимо голови в низькім поклоні

Всім тим, хто загинув в ворожім полоні,

Хто пекло побачив в нелюдській борні

На вітчизняній війні.

Хвилина мовчання вкраїнським солдатам.

Їм пам’ять довічну всім нам підіймати,

І прапор тримати в життєвій борні.

Як на війні…

Віра Багірова знає, як писати для маленьких дітей про війну, смерть героїв, боротьбу за рідну землю, при цьому не травмуючи дитячу психіку, а укріплюючи їх національний дух, патріотичні переконання, запалюючи у маленьких серцях щиру любов до України, даючи орієнтир на вищі моральні цінності та якості людини.

Основними рисами стилю письменниці є широка палітра тем і проблем, порушених у текстах; розгалужена система жанрів, у яких працює авторка; активне використання біблійного і фольклорного матеріалів; образна мова. Твори Віри Багірової містять те зерно, яке, впавши у добрий грунт, дає добірний урожай. Духовні цінності, прищеплені у дитинстві, стануть основою життєвої позиції особистості у майбутньому.

Тетяна Качак,
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри філології та методики початкової освіти 
Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника