Нова збірка оповідань знаного українського письменника-фантаста Володимира Арєнєва — перша спроба автора в літературі для молодших читачів. Формально її можна розглядати як казкову повість в оповіданнях, у якій зроблено спробу мистецькими засобами розповісти молодшому школяреві про самопізнання та виклики, які чекають на цьому шляху, зокрема страхи.

Оскільки страх — один із найяскравіших маркерів, що примушують нас до вибору, письменник спробував зрозуміти, які саме страхи можуть формувати сучасну дитину та які рішення вона може знайти. Відтак, традиційний на перший погляд текст відкриває читачеві цілком модерні контексти та ідеї.

Реалістичне в своїй суті письмо долає межу між буденністю та казкою завдяки ідеї подорожі у сні, що доволі поширено в дитячої літературі. Так само впізнаваними для дорослого читача є сюжетні й образні «посилання» на «знакові» тексти різних жанрів та кінофільми. Але разом оці традиційні засоби й пам’ятні кільком поколінням мітки створюють ефект «нашого» буття, справжності описуваного світу, читач опиняється саме тут і сьогодні.

Книга містить шість історій, три з яких відбуваються лишень у реальності, а три — на помежів’ї буденності та казки. Історії короткі. Даються до прочитання дитиною самостійно й так само можуть стати основою вечірнього чи класного читання та обговорення. Допоможуть зрозуміти себе й свої потаємні страхи, а також зорієнтуватися в непростих реаліях українського сьогодення.

Цікаво, що реальні пригоди підштовхують Данька до з’ясування ціннісних речей (як-то, суть героїчного, вибір в протистоянні тощо), а казкові подорожі у сні — до розуміння себе самого (своєї душі, свого тіла, свого мозку). Пробуючи «на зуб» життя реальне й життя «внутрішнє», хлопчик виявляє, що «знайтися» (навіть у зоопарку!) можна лише віднаходячи інших; що тільки полюбивши свої недоліки (той же страх), можна їх приручити; що мужністю буває дослухатися до свого страху та виявити витримку, а мудрістю — любов; що своє тіло слід берегти так само, як і свою душу, а безвольне слідування «здоровому глузду» може завести в життєвий тупик.

Головний герой книжки — сучасний міський хлопчик, який водночас дуже близький героям класичної української дитячої книги (скажімо, Г. Григорука, В. Нестайка). Він видумляка й розумник, але й «ботан», рефлексуючу «домашня» дитина. Цією невпинною рефлексією, звуженим об’єктивним і неймовірно багатим внутрішнім світом Даня багато в чому нагадує героїв літератури «дворянських садиб» (зразка «Дитинство Тьоми» М. Гаріна-Михайловського чи «Детсьво» Л. Толстого). Зрештою, міська дитина з благополучної родини нині, справді, веде дуже подібне тому життя: постійно перебуває в полі зору дорослих, має незначні життєві досвіди поза домом, навчанням і розвагами, котрі також визначаються ззовні.

Автор зумів дуже точно відобразити цей тип. Дитину, яка більшу частину часу поводить не на вулиці з друзями, а на самоті в квартирі, з компом чи книжкою. Яка живе контрольованим життям і найвільніше почувається всередині себе, у світі уяви й снів. Є дине, що єднає його Данька зі звичною українські дитячій літературі традицією «вічного села» — підсвідоме, моральний засновок, який проступає щоразу, коли хлопчику потрібно робити вибір, і постає зрештою в образі міфічного бика (й водночас дідової корови), до якого Данько зважується підійти з «…відкритими обіймами, з добром і любов’ю». Бо «…тільки це і має значення».

Водночас, автор зміг відтворити атмосферу буття не просто сучасного містянина, а саме українського містянина. І йдеться не лише про протистояння дідусів, кожний із яких відстоює для онука свою «традицію», а й у згадуванні саме українських культових мультиків (того ж «Капітошки» та «Петрика П’яточкіна»), змалюванні київських краєвидів і місцин тощо. В цьому сенсі окремо хочеться відзначити оповідки «Відчайдушний боягуз» (що дала заголовок книжці) та «З якого боку підходити до корови» (яка підсумовує все сказане). Не порушуючи логіки гри та самопізнання, що невпинно пульсує у внутрішньому діалозі героя, автор торкається в них складних проблем сьогодення України — вимушеної депортації кримських татар із Криму та співіснування у свідомості людей пострадянської та національної ідеології.

А ще ця книжечка — своєрідна подорож різними літературними жанрами. При бажанні дорослий може показати читачеві-малюкові, як по-різному «звучить» кожна з оповідок про Данька. Є тут класична подорож у паралельні світи і жахай лик із «прибульцями», антиутопія з потрапляннями та трилер зі страшною пригодою на «знімальному майданчику» тощо.

Приваблюють у виданні милі, напрочуд свіжі ілюстрації Ліни Квітки. На перший погляд вони традиційні та навіть трішки вінтажні у сизуватій задимленості тонів і чіткому графічному обрисі облич і деталей. Але коли вглядаєшся, помічаєш (присутню також і в тексті) гру з «цитатами» з відомих мультиплікаційних і кінофільмів і дуже сучасну загальну атмосферу світу Данька (скажімо, мама в штанях і з рожевим волоссям, капці-«єдинороги», сестричка у слінгу за спиною в мами тощо).

Окремо хочеться відзначити літературну редактору Вікторії Стах. Мова книжки жива й водночас відповідна нормі, її легко сприймати й відтворювати. На щастя, у виданні відсутні звичні навіть для підручників огріхи у слововживанні, пунктуації тощо.

Сподіваюся, книжка знайде чимало вдячних читачів і для багатьох стане справжнім відкриттям, чудовим спогадом дитинства чи просто «вдалим кроком» у довгій історії любові до читання!

Наталя МАРЧЕНКО.