Одесит Олексій Надемлінський увійшов до дитячої літератури трилогією казкових повістей про папугу Соломона XII, що побачили світ 2007 р. у київському видавництві «Грані-Т» («Дюжина баек Соломона XII», «Ворчания старого Такса: непедагогическая повесть-сказка в рассказах для детей и их родителей» та «Матильда-Мидия: непедагогическая повесть-сказка в трёх частях с прологом и эпилогом»). Це сповнені особливого одеського гумору та філософії буденності оповіді з напрочуд живими і колоритними персонажами. Особливою любов’ю та симпатіями автора оповиті образи тварин – хитромудрі й розважливі, віддані й хитрющі, насмішкуваті й всепрощаючі папуга, такса, пацюк запам’ятовуються та залюблюють у себе читача.

Того самого 2007 р. маленькі читачі отримали книжку захоплюючих розповідей письменника про видатних людей «Алексей Надемлинский о Антонио Страдивари, Михаиле Грушевском, Джиме Корбетте, Леониде Утесове, Сальвадоре Дали», котру «Грані-Т» видрукували у серії «Життя видатних дітей». У цих історіях напрочуд яскраво втілилося життєве кредо автора, те заповітне, що він намагається донести дітям своїми творами, – Мріяти, Любити, Вірити. Саме здатність мріяти попри складні обставини життя, любити світ, людей і свій шлях та віра у здійснення вимріяного та добре в людях дали змогу хлопчикам із далеко не радісним дитинством стати велетами духу та прожити цікаве, достойне, варте поваги життя.

Ще одна розповідь Олексія Надемлінського для дітей («В дебрях одесской кухни: несерьёзная книга о серьёзных вещах», 2007), попри її видиму прикладну функцію – кулінарної книжечки, за своєю суттю є чудовою історією родинності та пам’яті. Долучення дитини до секретів кулінарії як сімейної традиції, історії, що пов’язує її щодня з «рідними» у найширшому сенсі – від родини до місцян-одеситів і народу загалом – ось лейтмотив цього видання. А ще в ньому так само багато гумору та сердечності, як у всіх інших книжках письменника.

Спорбував себе О. Надемлінський і в жанрі дитячого детективу. У 2008 р. «Грані-Т» у серії «Дивний детектив» видали його повість «Об исчезнувшем городе», в котрій пара 12-річних підлітків, наслідуючи батьків-детективів та озброївшись комп’ютерами, засновують «Бюро віртуальних розшуків» (коротко БВР), аби відшукати місто, котре «загубилося» на карті.

***

Нова казкова повість Олексія Надемлінського «Маленька Відьма та Кір» з’явилася 2018 р. у львівському «Видавництві Старого Лева». Це напрочуд ошатне видання, чудово проілюстроване Андрієм та Діною Нечаєвськими. Їхні милі та позачасні як і сама історія малюнки стильні та дуже урбаністичні. Художникам вдалося знайти вишукані образи для кожного з персонажів розповіді, створити динамічні й водночас символічні зорові ряди, де буденні сценки (як ось «пилесосіння» кота чи «витання в хмарах» на уроці) відсилають до світової міфології.

Сама історія також є своєрідним міксом впізнаваних світових і «місцевих» сюжетів і образів, чудово сплетених у динамічну емоційну оповідь. В її центрі 12-річна дівчинка Маринка з типовою життєвою історією української містянки. Живуть вони удвох із мамою, котра постійно мусить займатися бізнесовими справами, аби утримувати родину. Тато присутній у житті доньки лише як товариш по листуванню, бо живе закордоном. А бабуся, єдина людина, котра насправді переймалася долею Маринки, померла. Та дівчинка не надто рефлексує з приводу того всього. Вона самостійна, розважлива та цілком відповідальна людина зі здоровим глуздом і доволі розвинутим «критичним мисленням». Єдине – інколи, з самого малку дівчинка помічає те, що інші не бачать: старе зле обличчя за зовнішністю юної красуні, білосніжного коня у подобі приблудного пса… Але такого роду речі легко пояснити собі розвинутою уявою, а дорослим не варто й розповідати.

Та якось під час переїзду на нову квартиру Маринці стрічається дивовижний чорний кіт. Так героїня дізнається, що вона – вроджена відьма й стає ученицею вихованця найпершої Баби Яги Кота Розумного – Кіра. Разом із читачем їй доведеться відкрити для себе інші виміри буття, навчитися дивитися «понад часом» і літати, стаючи невидимою, користуватися магічними речами та знайти собі магічних товаришів Домовичка й Коловершу. Є тут джини, волхви, дивовижне створіння Легас і «глибокі», а ще купа знаних артефактів – від кулі Івана Сірка до Скриньки Верліоки. Є також інший підліток – Славко, так само зовні благополучний, а насправді безвихідно самотній, чиє випадкове знайомство з магічним світом ледь не призвело до загибелі всього сущого. Для поверхового читача ця казкова повість цілком може залишитися лише сповненою пригод, динамічною оповіддю, котру цікаво читати, є над чим посміятися, і є де щиро похвилюватися за героїв, навіть трішки злякатися. Більш уважний читач дізнається чимало нового й цікавого про міфологію, легендарних героїв і артефакти, котрі часто зустрічаються на сторінках книг чи в серіалах. Із чимось він може навіть не погодитися чи запропонувати власне потрактування відомого сюжету. Але справжній читач, читач із розвинутою уявою та художнім смаком отримає від цієї книжки щиру насолоду! Бо авторові вдалося створити насправді неповторні живі характери чарівних істот. Його Кір точно посів СВОЄ місце в плеяді відомих літературних кото-персонажів! Він елегантний і мудрий, сміливий і насмішкуватий, хитруватий і щиросердний – справжній одесит! Так само чудовою знахідкою є Коловерша – помічниця відьми, що зовні нагадує зайчика (а мені особисто – отого чарівного зайця з казки, що завжди має для маляти окрайчик, аби підтримати його сили та додати радості життю).

Та й сама героїня у О. Надемлінського цікава й не типова для такого роду книжок. Маринка – дуже самотній і добрий підліток, якого сила не робить кращим, ніж дівчинка була. Маринка тихцем спасає від смерті маму, мріє, щоб тато був поряд, згадує та наслідує у всьому бабусю – єдину, хто був до неї насправді добрим, вперше закохується... Сила лише додає дівчинці клопотів і можливостей із ними справитися. Вона дає лад в квартирі, пече пиріжки й спасає світ на «одному подихові», бо більше те все зробити нікому. Тобто, можна було б спробувати перекласти відповідальність на когось іще, але ж то її, Маринки, клопіт.

Власне, оця історія про відчуття власної відповідальності Сильного перед іншими, про Людяність як відповідальність, по працю над собою заради втілення мрії, про любов діяльну, про віру в краще в собі й оточуючих – те найважливіше й значиме, що є в книжці О. Надемлінського. І розповідає він по ці надзвичайно складні та серйозні речі дітям із гумором, любов’ю та неповторною одеською елегантністю!

Наталя МАРЧЕНКО