Українська література для дітей, як і фольклорна традиція багаті на різноманітні інтерпретації образу яблуні та яблука. Кожний відразу згадає і чарівну яблуньку, котра зберегла під своїм віттям мудру дівчину, й яблуню – душу мами, котра допомагала доні-сироті, і дивовижне яблучко, що могло цілий світ показати, котячись тарілочкою й багато іншого. А як не згадати казку О. Іваненко «Кисличка», «Казку про яблуню» А. М'ястківського, «Балакуче яблуко» Ю. Винничука та «Царство Яблукарство» С. Дерманського! А ще ж є чудові науково-художні оповіді О. Ільченка у книжці «Дерева» та К. Міхаліциної у «Хто росте в саду» й не лише.

Створена одухотвореною співтворчістю Оксани Думанської та Христини Лукащук книжка-арт «Казка про дивовижну яблуню» від першого дотику вражає шляхетністю та ошатністю. А ще вона відразу «чіпляє». Ти ще тільки розглядаєш обкладинку, а вже вир символів, асоціативних здогадів, емоцій затягує й тримає «на глибині» до останньої крапочки! Я довго вглядалася, чи то дивовижні писанки, мальовані безкінечним бароковим буянням, чи козацький хрест, чи, може, вибілене як старі кості каміння… Дитина не думатиме про те все, але і для неї ця книжка розпочнеться з приємного дотику до речі чарівної, загадкової, таємничо «дорослої».

Стилізована під «місцеву» легенду казкова оповідь Оксани Думанської пропонує авторську історію постання справжнього дива, ботанічної пам'ятки природи загальнодержавного значення в Україні – Кролевецької яблуні-колонії, що ось уже понад 200 років тримається одного місця[1], самостійно розрісшись у справжній сад, де кожне дерево – гілочка одне одного. Для Оксани Іванівни це, справді, – легенда рідного краю, адже письменниця народилася в селі Локня, що на Кролевеччині. Саме тому так природно й достовірно звучить її розповідь, закорінена у первісне, дитинне відчуття свого – неповторного та надійного – місця на Землі.

Яблуня та яблуко давно набули в українській культурі глибокого символічного сенсу. Родини та мудрості, які долають смерть і зв’язують часи в одній миті, гармонії та любові, котрі рушать світи та відновлюють життя тощо. Авторка розгортає ці глибинні смисли перед юним читачем у прозорих і яскравих картинах. Ось добрий садівник, чий сад лише багатшає на врожай, чим щедріший до людей його господар. Ось воїн-козак, який черпає силу з рідної землі, аби до останньої краплі свого життя їй служити. Ось чарівне яблуко – часточка материнської душі, котре завжди нагодує та напоїть, бо сила любові невичерпна. А коли стрічаються оті дивовижні, невичерпні та незнищимі сили, що творять і бережуть добро у світі, – Людська Любов і Земна Щедрість –народжується диво – Дерево Життя, яблуня, що сплітає гілочки і корені у нерозривну сув’язь, вічний рід, який опановує свою землю.

Цей невеличкий за розміром текст можна прочитати і якось інакше, так, як Вам переповість його Ваше серце. Бо за видимою простотою він ховає справжню глибину. А ще значною мірою розмаїттю прочитань сприяють контексти, що їх породжують дивовижні ілюстрації Христини Лукащук. Вони видимо барокові, наповнені кольором і формою, у чомусь – іконописні, у чомусь – наївні та дитинні. Площина зображення живе у власному ритмі й тональності, то занурюючи читача у глибокий колір і сум’яття деталей, то чіткими графічними акордами розбиваючи біле тло на уривчасте дихання далекого дзвону чи м’яким штрихом наспівуючи щось до болю пізнаване та рідне!

Книжка справляє дуже сильне враження. Справжнього, сили та життєствердження.

Переконана, що в часи випробувань, які нам випали, багато хто знайде у ній свою мить радості та віри. А ще більше ця книжка прислужиться кожному, хто хоче нині знайти та виплекати в собі та дітях українство як шляхетність і непоборну силу, здатну повернути весь світ на добро.

Наталя МАРЧЕНКО.