ЛОО "Молода Просвіта",
мистецький клуб "Торбень",
у межах поетичного проекту "Паралелі"
презентують акцію "Лелеки",
присвячену українським поетам в діяспорі.

     Мистецький клуб "Торбень" при ЛОО "Молода Просвіта" у 2001 році створила група ініціативної молоді, маючи на меті підтримувати й пожвавлювати розвиток сучасних, актуальних естетичних тенденцій у колах української творчої молоді та сприяти реалізації конкретних мистецьких проектів.
     5 вересня 2001, у дворику біля Музею Історії Релігії (Домініканський собор) та КМЦ "Дзиґа", розпочав своє існування проект мистецького клубу "Торбень" під назвою "Паралелі". У ньому взяли участь молоді поети, які читали свої вірші та поезію улюблених авторів.
     Задум проекту "Паралелі" полягає в поєднанні віршів сучасних поетів та їхніх попередників. Канони розуміння поезії встановлені українською освітньою системою є застарілими і рідко коли дають зрозуміти поета так, як він би цього хотів. Саме тому осмислення переживань, вилитих у віршах - кредо проекту "Паралелі". Акції, організовувані в його межах, мають за мету: показати поезію як живу матерію, котру кожен здатен інтерпретувати по-своєму, прагнучи осягнути те, що первинно заклав митець; а також стимулювати у молоді бажання віднайти спорідненість своїх переживань та переживань поетів.
     Багато різних причин змушували українців покидати свої рідні землі; причини економічні, особисті, політичні, соціальні, релігійні та національні. Серед українських еміґрантів немало було поетів. Їм було особливо важко покидати свою Батьківщину, адже у поетів завжди є особливий сентимент до рідних земель. Долі українських поетів по-різному складалися на еміґрації. Не кожен з них після того, як покидав Вітчизну, творив так, як раніше (якщо й взагалі творив). Багато поетів забувало на чужині традиції, звичаї та мову своїх предків. Вони (поети) починали творити мовою країни, в якій живуть, а не своєю рідною. Та звичайно, що не всі українські поети за кордоном забули про своє коріння. Яскравим прикладом цього є Нью-йоркська група, Європейська група (Бабовал, Андієвська), МУР та багато інших.
     Окремо варто виділити українських поетів, які живуть на українських етнічних землях в кордонах інших країн. У них теж постає питання: асимілюватись чи зберігати традиції своїх предків? Не кожен вибирає друге. Тим, хто все ж не забуває про своє коріння, ведеться зовсім інакше ніж колегам, які творять державною мовою. Адже не кожне видавництво чи видання згодиться публікувати вірші представника нацменшини. В українській діаспорі не так вже й багато прогресивних видань, тому українському поетові, який творить щось нове, дуже складно пробитись до аудиторії, яка його розумітиме. Але яскравими прикладами того, чого українські поети можуть досягнути, є Т. Карабович, І. Киризюк та Ю. Гаврилюк, котрі добились помітного визнання у себе в Польщі.
     Українська поезія з-за кордону дуже цікава своїми контрастами. Вона є живуча та нетривка одночасно, має своїх новаторів та консерваторів (котрі не завжди живуть у згоді). Мистецький клуб "Торбень" вирішив присвятити їй акцію в межах свого поетичного проекту "Паралелі".
     Ця акція відбудеться 22 листопада о 19°° в приміщенні Порохової Вежі.

Низку поезій Андрія Шевціва читайте тут .

К началу раздела
К домашней странице Государственной библиотеки Украины для детей