До змісту Наступна 
У 2007-2008 роках Україна відзначає сумну дату — 75-ті роковини голодомору 1932-1933 років, який назавжди залишиться в пам’яті українців однією з найстрашніших сторінок нашого минулого, найгостріших і болісних проблем українського суспільства.
Масштабний голод в Україні розпочався наприкінці літа 1932 року, досяг свого піку до початку весни 1933 року та завершився на початку літа 1933 року. Саме за цей менш ніж календарний рік на території нашої країни загинули мільйони людей. Від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 — щогодини, майже 25 тисяч — щодня. Кількість прямих та непрямих жертв Голодомору точно встановити на сьогодні досить важко. Між істориками тривають дискусії, скільки саме людей загинуло: 5, 7, 9 чи 10 мільйонів? Але так чи інакше йдеться про МІЛЬЙОНИ безвинних жертв. Фактично, голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. Але найвищий рівень смертності був у Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській та Донецькій областях. Великі масштаби голоду спостерігалися також у тих районах Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де жили українці. Для порівняння: сучасне населення Данії складає 5,2 млн. осіб, Австрії — 8 млн.; Болгарії — 8,5 млн.; Бельгії — 10 млн.; Угорщини — 10,3 млн. Тобто, під час голодомору зникла ціла європейська країна.
Причиною голодомору стала ПОЛІТИКА сталінського режиму щодо українців як нації і, зокрема, щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення. Голод, як наслідок сталінського методу колективізації, панував у всіх регіонах УРСР, де держава конфіскувала собі весь хліб — основний продукт харчування.
Про те, що дії більшовиків були свідомими, свідчить характерний факт. Восени 1932 — взимку 1933 року, коли вже всі зрозуміли, що в Україні справжній голод, тоталітарна влада не лише не припинила примусове відбирання їжі і не прийняла допомогу від інших країн, а навпаки, всі сили кинула на те, щоб ізолювати голодуючі райони. Армія, загони НКВС оточили українські міста (бо селяни намагалися врятуватися там від голодної смерті) та залізничні станції. Мешканцям сіл забороняли виїжджати в інші регіони СРСР. Цьому сприяло запровадження паспортної системи, яка фактично вдруге закріпачила українських селян. Спеціальними розпорядженнями було заборонено продаж залізничних квитків для них. Такі дії важко пояснити якимось збігом обставин.
Все це призводило до страшних наслідків в масштабах нації. Українці мільйонами вимирали. Ті, хто вижив, підірвали своє фізичне та психічне здоров’я. В їхні душі назавжди закрався страх голоду. Через переселенців змінювалася етнічна структура населення України. Все це істотно підірвало життєвий потенціал нації.
Українці повинні знайти в собі мужність визнати і переконати інших, що нація стала жертвою страшного злочину, який ніколи не повинен повторитися. Ми маємо усвідомити, що сьогоднішнє населення України є нащадками тих, хто вижив у ті страшні часи. Але нас могло б бути набагато більше ...
Низка країн визнала на державному рівні голодомор геноцидом українського народу. Серед них — парламенти США, Канади, Австрії, Естонії, Італії, Литви, Грузії, Польщі, Угорщини та Аргентини. У 2007 році до цього переліку додалося ще дві країни — Перу та Іспанія.
15 травня 2003 р. Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932-33 рр. актом геноциду.
Роки державної незалежності України сприяли дослідженню й висвітленню найбільшої у ХХ столітті катастрофи українців. Українська спецслужба розкриває для вітчизняної та світової спільноти наявні в неї архівні документи, які залишилися від часів тоталітаризму. Особливе значення для наукового осмислення причин, перебігу і наслідків трагедії, її кваліфікації як геноциду українського народу має виявлення і публікація історичних джерел. До 75-річчя голодомору в Україні вийшов тематичний збірник документів і матеріалів «Голодомор 1932-1933 років в Україні: документи і матеріали». Це видання дасть суттєвий поштовх до наукового осмислення справжніх причин і наслідків найжахливішої трагедії українського народу. Час минає, але страхіття 30-тих вкарбувалися в пам’ять людей назавжди.
В поданому нижче інформаційному списку розкриваються причини голодомору 1932-1933 років, аналізується механізм творення терору голодом, простежуються руйнівні наслідки голодного лихоліття. Подається також огляд художньої літератури про ці жахливі найтяжчі події в історії українського народу. У списку також представлені сценарії виховних заходів, розробки уроків-реквіємів, годин спілкування, вечорів скорботи, виховних годин, усних журналів, присвячених пам’яті жертв тогочасної трагедії. Список розрахований на вчителів, вихователів, педагогів, краєзнавців, а також усіх, хто цікавиться історією України.