Слово "етикет" дуже схоже на слово "етикетка". Що між ними спільного? Вважається, що слово "етикет" французького походження і має два значення: "ярлик" ("етикетка") і "церемоніал". Хоча, насправді, і до французів це слово прийшло з голландської мови, де воно спочатку означало кілочок, до якого прив'язували папірець з назвою товару, а пізніше - папірець з написом-етикеткою, яку ви і сьогодні бачите щодня на всіх товарах. На основі значення "напис" розвинулось більш вузьке значення - "церемоніал", тобто, правила поведінки. Їх багато, і у різних народів вони неоднакові. Слово "етикет" прижилось у багатьох мовах. Але в українській мові є свої слова-синоніми до цього слова, а саме: ґречність, чемність, норми поведінки. Перші згадки про ґречність сягають тисячолітніх глибин людської історії. У літературних текстах стародавнього Шумеру (сучасна територія Іраку та Ірану) було викладено перші моральні принципи, які, на думку шумерів, були надані людям богами. У правилах поведінки різних народів відображаються різні умови їхнього життя. Ось деякі приклади. З часів стародавнього Риму до нас прийшов звичай гостинності. У стародавньому Єгипті для міжнародних переговорів вперше почали призначати спеціальних людей - послів, а самі переговори проводилися в урочистій обстановці. До речі, в Єгипті вперше з'явився звичай замикати двері на ключ. Але тільки з того боку, де був замок. У стародавній Греції посли носили при собі спеціальні жезли Гермеса, до того ж, їм вручали інструкції з поведінки, що мали назву "дипломах". В античній Греції навчились відмикати замки, а ключі тоді були більше метра довжиною, і носили їх через плече. І здаля було видно, що йде людина, яка нікому не довіряє. У цій же країні біднякові жити за рахунок багатія не вважалось ганебним. Бідняк був у багатія на побігеньках, розважав його, а за це багатій давав йому харчі. Грецькою мовою слово "дармоїд" звучало так: "парасит", а згодом воно перетворилося у "паразит". Жителі скандинавських країн першими ввели до правил ґречної поведінки звичай надавати почесні місця жінкам і найбільш шанованим гостям. У стародавньому скандинавському епосі "Едда" детально розповідається про поведінку за обіднім столом, а правила проголошення тостів у цього народу були розроблені до дрібниць. За порушення етикету призначались штрафи. Перший посібник з ґречності було створено 1204 року іспанцем Педро Альфонсо і називався він "Дисципліна клерикаліс". У ньому викладалися правила поведінки за столом, прийому гостей, проведення бесіди.
В Україні перші писемні правила поведінки було викладено у "Поученнях дітям..." великим київським князем Володимиром Мономахом. Він писав: "У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться… Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню… Лжі бережіться… А куди підете і де станете, напоїте, нагодуйте, краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас прийде. Недужого одвідайте, за мрецем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте". В Росії у ХVІІ столітті з'явилася книжка "Юності чесне зеркало...", у якій подавались настанови молоді про поведінку в гостях, на службі, за столом. У ХIV-XVII століттях при дворах європейських правителів було запроваджено посади церемоніймейстерів, які мали знати всі правила придворного етикету - від зачісок до застібок на взутті та прийому гостей.
А пам'ятаєш вислів: "розводити китайські церемонії"? Таких церемоній у стародавньому Китаї було близько 30 тисяч. Звичайно, їх роками вивчали тільки заможні люди, бо бідняки не могли гаяти час на їх засвоєння та дотримування. Так, колись при зустрічі китайці тиснули руки самі собі. А у більшості країн прийнято тиснути руки один одному. У південних країнах, де руки у людей вологі від поту, такі жести не
популярні.
Натомість, в африканських народів при зустрічах прийнято дарувати один одному
гарбуза. Калмики, вітаючись у колишні часи, від щирого серця терлись носами.
Лапландці, виявляючи повагу та шанобливість, крутили язиками на всі боки. Японців
з дитинства привчають посміхатись, щоб нікому не псувати настрою своїм "кислим
виглядом". Тому на обличчі японця завжди посмішка, і коли він пригнічений,
і коли йому соромно чи боляче. Сьогодні в багатьох народів видобувати рештки
їжі із зубів при людях вважається непристойним. Але не в Німеччині, де часто-густо
можна побачити таку картину: ошатно одягнені люди після їжі "приводять
у порядок" свої зуби за допомогою зубочистки, і ніхто їх за це не засуджує.
Або американці, які полюбляють сидіти, поклавши ноги на стіл. І це нікого не
дивує, бо так допускається за їхніми правилами поведінки. Або ось які недоречності
спостерігались колись у народів Кавказу. Одна і та ж людина могла з радістю
приймати гостей у себе вдома, а потім пограбувати їх у дорозі.Велике значення в правилах ґречності надається словам. Придворний етикет мови був колись дуже "кучерявим", вигадливим. Ось такий кумедний приклад. Наприкінці ХІХ століття в Англії директором Королівського політехнічного інституту був Джон Пеппер. Одного разу до інституту приїхала королева Вікторія. Вчений вирішив продемонструвати їй дослід, але при цьому боявся порушити придворний мовний етикет. Тому, пояснюючи дослід, сказав: "А зараз кисень та водень будуть мати честь з'єднатись перед лицем Вашої Величності".
Зі зміною умов життя багато правил, приписів ґречності зникають, натомість з'являються нові. Так, поряд з побутовим з'явився діловий етикет. І подібних прикладів можна навести безліч. Зрозуміло, що правила ґречності не є чимось назавжди усталеним, але всюди цінуються тактовність, чуйність, повага до звичаїв. Знання етикету - необхідна ознака вихованості. Про історію етикету, його особливості у різних народів і в різні часи ви зможете прочитати у таких книжках:
Азбука джентльмена / Авт.-сост. А.
Яковлев; Рис. И. Савченкова.- М.: АСТРЕЛЬ, 2000.- С. 7-25: ил.- (Азбука); Академия Вежливих Наук профессора
Бонуса / Сост. Н. Хаткина, М. Хаткина.- Донецк: Сталкер, 1997.- 443 с.: ил.-
(Нескуч. энцикл.); История этикета // Этикет на все
случаи жизни.- М.: АСТ-ПРЕССС, 1999.- С. 3-6; Мономах В. Поучення дітям // Від
коріння до крони: Укр. оповід. ІХ- поч. ХХ ст.- К.: Веселка, 1993.- С.77-88; Школа хороших манер // Все для юных
леди.- Х.: Евроэкс-пресс; К.: Кн.-сервис, 1997.- С. 139-172; Этикет веков минувших // Как принимать
гостей.- М.: АС-ТРЕАС-АСТ, 2000.- С. 5-11; Я познаю мир: Этикет во все времена:
Дет. энцикл. / Авт-сост. А. Яковлев; Худож. Н. Григорьева, Ю. Станишевский.-
М.: Астрель: Олимп, 2000.- 446с.: ил.
