Пригода дванадцята, в якій до лісу приходить Тигра і снідає
Пригода дванадцята,
в якій до лісу приходить Тигра і снідає
Вінні-Пух зненацька прокинувся серед ночі й насторожився. По тому він скотився з ліжка, засвітив свічку і почалапав через усю кімнату до свого буфета — перевірити, чи ніхто не добирається до меду. Але там нікого не було, і він, заспокоєний, повернувся назад, дмухнувши, загасив свічку й ліг досипати. Але нараз він знову почув той самий звук, який його розбуркав і насторожив.
— То ти, Пацю? — спитав він.
Але то був не Паць.
— Заходь, Крістофере Робіне, — сказав Пух.
Але Крістофер Робін не зайшов.
— Завтра розкажеш, Іа, — сказав Пух сонним голосом.
Але шум не припинявся.
— ВОРРА ВОРРА ВОРРА ВОРРА ВОРРА, — казав Невідомо Хто, і Пух раптом відчув, що йому, між іншим, перехотілося спати.
«Що ж то таке? — подумав він. — У нашому Лісі буває дуже багато різних звуків, але цей якийсь дивний. Це й не ричання, і не гарчання, і не нявчання... Це навіть не той звук, який робиш перед тим, як прочитати уголос вірш. Це якийсь незнайомий шум, і шумить якийсь невідомий звір. А головне, він шумить під моїми дверима. Мабуть, доведеться встати та попросити його перестати.
Вінні-Пух вибрався з ліжка й відчинив двері.
— Привіт! — сказав Пух, звертаючись Невідомо до Кого.
— Привіт! — сказав Невідомо Хто.
— Ти ба! — сказав Пух. — Привіт!
— Привіт!
— Ах, то це ти! — сказав Пух. — Привіт!
— Привіт! — сказав Чужий Звір, дивуючись, доки триватиме цей обмін привітами.
Пух намірився був сказати «Привіт!» учетверте, але подумав, що не варто, і замість цього спитав:
— А хто там?
— Я, — відповів голос.
— Ти ба! — сказав Пух. — Тоді заходь.
Невідомо Хто увійшов, і при світлі свічки він та Пух вирячились одне на одного.
— Я — Пух, – сказав Пух.
— А я — Тигра, — сказав Тигра.
— Ти ба! — сказав Пух, бо він ще ніколи не зустрічав таких звірів. — А Крістофер Робін знає про тебе?
— А звісно, знає! — сказав Тигра.
— Ну, — сказав Пух, — зараз уже перевалило за північ, і це найкращий час, щоб лягти спати. А вранці на сніданок у нас буде мед. Тигри люблять мед?
— Тигри все люблять! — весело сказав Тигра.
— Тоді, якщо вони люблять спати на підлозі, я піду знову ляжу на ліжко, — сказав Пух, — а зранку ми візьмемось за справи. На добраніч!
І він ліг на ліжко й хутенько заснув.
А вранці, прокинувшись, перше, що він побачив, був Тигра, який сидів на підлозі й видивлявся сам на себе у дзеркало.
— Доброго ранку! — сказав Пух.
— Доброго ранку! — сказав Тигра. — Диви, тут є ще хтось такий, точнісінько такий, як я. А я думав, я тут один такий.
Пух вибрався з постелі й почав пояснювати, що таке дзеркало, та тільки він дійшов до найцікавішого, Тигра сказав:
— Хвилинку, пробач, але отам хтось лізе на твій стіл. — А далі, голосно про ричавши «ворраворраворраворраворра», він плигнув до столу, схопив скатерть за край, стяг її на підлогу, тричі загорнувся у неї, перекотився у протилежний куток кімнати і після запеклої боротьби вистромив голову назовні й весело сказав:
— Ну, хто переміг? Я?
— Це моя скатерть, — сказав Вінні-пух і заходився розгортати Тигру.
— А я думав, хто ж це такий? — сказав Тигра.
— Її стелять на стіл і потім на неї все ставлять.
— А чого ж вона хотіла вкусити мене, коли я не дивився?
— Не думаю, щоб вона дуже цього хотіла, — сказав Пух.
— От і хотіла, — сказав Тигра. — Тільки куди їй до мене! Я прудкий.
Пух простелив скатерть на стіл, поставив на скатерть великий горщик меду, і вони сіли снідати. І як тільки вони сіли, Тигра набрав повен рот меду... й подивився на стелю, схиливши голову набік... А далі він заплямкав — і то було здивоване плямкання, задумливе плямкання, і плямкання, яке означало: «Цікаво, що ж це мені дали?»... А після цього він сказав дуже рішучим голосом:
— Тигри не люблять меду!
— Ай-ай-ай! — сказав Пух, намагаючись показати, що це його страшенно засмутило. – А я гадав, вони люблять усе.
— Все, крім меду, — сказав Тигра.
По правді, Пух не тільки не засмутився, а навіть зрадів і чимшвидше сказав, що, як тільки він покінчить із своїм сніданком, він поведе Тигру в гості до Паця, і там Тигра зможе досхочу пригоститися Пацевими жолудями.
— Дякую, Пуше, — сказав Тигра, — бо саме жолуді Тигри й люблять понад усе на світі!
Джерело: Мілн Алан. Пригода дванадцята, в якій до лісу приходить Тигра і снідає / А. Мілн // Вінні-Пух та його друзі : повість-казка / А. Мілн. — Київ, 1982. — С. 117-125.