Назад

Магніт



Магніт

   За городами, над стежкою, росте висока дика яблуня. На ній оселилася білочка. Хто б не йшов повз яблуню, білочка відразу в дупло ховається. І лише від Дмитрика не втікає. А навпаки: помітить його – вибігає назустріч.

Михась, Дмитриків товариш, і каже:

  − Ти немовби магнітом притягуєш її.

  − Ну, звичайно ж, магнітом, − підтвердив Дмитрик. – Кожного разу, коли треба йти повз яблуню, кладу його в кишеню.

   − І що ж то воно за магніт такий?

   − Ось подивись, − Дмитрик показав Михасеві звичайний грецький горіх.

  Джерело: Герасименко Микола. Магніт / М. Герасименко // Хоробрий Степанко  / М. Герасименко. – Київ, 1986. – С. 15.