Погребняк Г. З історії розвитку дитячих бібліотек України //Світ дитячих бібліотек.-2002.-№ 3

Бібліотека: вчора, сьогодні, завтра

Галина Погребняк,
головний методист Державної бібліотеки України для дітей

З історії розвитку дитячих бібліотек України
( 1917-1920 р.р.)

Важливим напрямком науково-дослідної роботи Державної бібліотеки України для дітей в останні роки стало вивчення історичного минулого дитячих бібліотек України. Глибокий аналіз виявлених першоджерел інформації та узагальнення досвіду роботи минулих років сприяють пізнанню закономірностей розвитку бібліотечної справи сучасного періоду, дають основу для прогнозування, допомагають передбачити шляхи вдосконалення всіх напрямків роботи бібліотек.

Самостійні дитячі бібліотеки в Україні кінця XІX і на початку XX століття починали свою історію переважно як дитячі відділи при громадських, земських та інших бібліотеках. Основним джерелом користування дитячою літературою на той час були шкільні бібліотеки.

Значна увага видатних українських письменників, педагогів до дитячого читання, їхні твори, літературознавчі та бібліографічні роботи щодо розвитку дитячої книги, видання її рідною мовою мали прогресивне значення і стали основою для розвитку дитячої літератури, дитячого читання і створення умов для користування літературою. Поширюється думка про необхідність створення спеціальних центрів, які б розповсюджували книгу, придатну для дітей і підлітків. Ці питання обговорювалися на різних конференціях та нарадах з питань шкільної та позашкільної освіти. Про це засвідчив і перший Всеросійський з'їзд бібліотечних працівників в 1911 р. в Петербурзі. В роботі з'їзду брали участь і працівники бібліотек України. В резолюції цього з'їзду було наголошено на необхідність відкриття дитячих бібліотек-читалень як самостійних установ під назвою "общественные общеобразовательные библиотеки для юных читателей".

Позитивну роль у створенні самостійних дитячих бібліотек в Україні відіграло товариство "Лига защиты детства", яке було створено в Києві в кінці 1914 року. На Україні почали створюватися окремі приватні платні дитячі бібліотеки, зокрема в Одесі, Житомирі, Києві і в інших великих містах. Але мережа державних самостійних дитячих бібліотек почала розвиватися лише після 1917 року. Розвиток всієї бібліотечної системи, в тому числі і обслуговування книгою дітей, в період 1917-1920 років був тісно пов'язаний з політичними подіями і економічним становищем країни. Це був час бурхливих визвольних змагань, час боротьби за самостійну Українську державу.

Після перемоги лютневої революції (17 березня 1917 року) в Києві було утворено Українську Центральну Раду. З перших днів її діяльності в Україні створювалися керівні державні органи. При Міністерстві народної освіти вже 9 липня 1917 року було організовано бібліотечно-архівний відділ, який розробив план розвитку бібліотечної мережі.

Найбільш розгалуженою мережею в 1917-1918 р.р. була мережа земських бібліотек. Вони були і самостійними, і при початкових народних школах¹. Ці бібліотеки обслуговували і дітей. Дітей обслуговували в цей час і бібліотеки громадських організацій, які утворювалися на кошти різних комітетів, спілок, просвітніх та інших товариств.

На організацію бібліотек в Україні зверталася увага вже на І Всеукраїнському з'їзді учителів (5-6 квітня 1917 року)², а на другому Всеукраїнському з'їзді учителів (10-12 серпня 1917 року) ставилося питання про розширення мережі бібліотек та читалень. В червні 1918 року ( вже за період Гетьманської доби правління) почалась активна підготовка до Першого Всеукраїнського з'їзду бібліотекарів. Але, на жаль, всі питання будівництва Української держави не були завершені. Наступила доба Директорії ( грудень 1918 р.).

На зміну Директорії в січні 1919 року в Україні прийшла радянська влада правління - Рада Народних Ко-місарів. При ній було створено різні народні комісаріати, в т.ч. народний комісаріат освіти. При позашкільному відділі народного комісаріату освіти було створено бібліотечний підвідділ³, який і став в 1919 році основним центром бібліотечного будівництва в Україні. Бібліотечний підвідділ розробляв структуру мережі бібліотек України, організовував підготовку кадрів, забезпечував бібліотеки книгами і т.ін. Але проблем з організацією дитячих бібліотек було чимало, і виникла необхідність у створенні при бібліотечному підвідділі окремої секції дитячих бібліотек. Таку секцію було створено⁴. Її керівником стала Роднікова В.П., секретарем - Марголіна Г.Н. При секції було організовано комісію в складі спеціалістів з дитячої літератури Ярошевич Ю.І., Доброї Д.Ю., Донець Л.Ф.⁵ Саме цим людям випала доля розпочати шлях активного розвитку самостійних державних дитячих бібліотек України.

При створенні секції було чітко визначено її завдання: "Секцію дитячих бібліотек при бібліотечному під-відділі було організовано з метою створення єдиного органу, який об'єднував би всі розрізнені починання в області дитячих бібліотек (7-17 років) і дитячого читання"⁶. Секція працювала досить активно. І навіть сьогодні її діяльність вражає як обсягом роботи, так і проблематикою тих питань, які працівники секції намагалися вирішити. За час свого короткого існування (травень-серпень 1919 р.) працівники секції підготували ряд державного значення матеріалів, важливих для дія-льності бібліотек. Серед них: "Организация дела по детским библиотекам"⁷, "План работы по организации сети детских библиотек в Киеве⁸, "Примерная классификация книг в детской библиотеке⁹, "Инструкция о детских библиотеках при площадках",¹⁰ "Записка о детских библиотеках-читальнях¹¹ і ряд інших документів.
Тематика документів, підготовлених працівниками та консультантами секції дитячих бібліотек (Марголіна Г.Н., Добра Д.Ю., Ярошевич Ю.І., Роднікова В.П), свідчить про високий рівень професійної підготовки цих працівників, про їхній широкий світогляд. Важко переоцінити їхній вклад в розвиток дитячих бібліотек України і не тільки.

Що особливо важливо, так це те, що, зокрема, в матеріалі "Записка о детских библиотеках-читальнях" (1919 р.) було вперше дано визначення дитячої бібліотеки: "Дитячою бібліотекою називається бібліотека, що включає в собі книги, доступні дітям і юнацтву від 7 до 17 років. Вона повинна мати всі кращі книги на першому ступеню навчання і закінчуючи тим, що потрібно учню, що закінчує середню освіту ¹². Тут ще ставилися і вимоги до бібліотекаря дитячих бібліотек.

На засіданнях секції дитячих бібліотек розглядалися питання розвитку мережі дитячих і шкільних бібліотек, розроблялися різні нормативні документи діяльності дитячих бібліотек, їх комплектування та інші важливі документи. По суті, закладався фундамент для розвитку самостійних державних бібліотек для дітей.

Цікаво, якою бачилася мережа дитячих бібліотек на першому етапі їх розвитку. Так, на засіданні секції дитячих бібліотек (16.06.1919 р.) розглядався план організації шкільних бібліотек і було прийнято рішення: "Учнівські бібліотеки повинні мати характер класних бібліотек. Школи будуть обслуговуватися районними дитячими бібліотеками або відділеннями"^13.

Разом з тим, працівники сектору мріяли про створення державного методичного центру для дитячих бібліотек, бібліотеки-музею дитячих книжок. В архівних матеріалах знайдено "Проект Статуту про відділ дитячих книжок при Українській Національній бібліотеці¹⁴ (сучасна бібліотека ім. В.І. Вернадського). В доповідній записці до цього проекту невідомого автора дається обгрунтування необхідності створення такого відділу. На жаль, такий відділ в той період не було створено, та сам факт планування його утворення свідчить про значну увагу молодої держави до розвитку культури, освіти і до дітей, зокрема. Лише в 1939 -1940 роках в Національній бібліотеці ім. В.І. Вернадського було організовано Кабінет дитячої літератури. В повоєнні роки такого кабінету уже не існувало ^15.

Крім розвитку мережі, в цей період значну увагу Наркомос України приділяв питанням комплектування книжкових фондів. Першим етапом у цьому напрямі було комплектування бібліотек за рахунок націоналізованих і реквізованих книг. Необхідно було поповнювати дитячі бібліотеки і новою літературою. В травні 1919 року Постановою Всеукраїнського ЦВК було створено Всеукраїнське видавництво ("Всевид"), яке мало друкувати і книги для дітей¹⁶. Але вся ця робота з грудня 1919 року до лютого 1920 року була перервана в зв'язку з надзвичайними умовами, в яких знаходилася Україна. Лише з середини 1920 року активізувалася робота по бібліотечному будівництву. Одним з його найважливіших завдань стає перебудова діяльності бібліотек на нових соціалістичних умовах, вірніше, робота бібліотек набуває партійного спрямування.

Особливістю розвитку бібліотек у цей період було створення таких культурно-освітніх закладів, як: хати-читальні, сільбуди, нарбуди, пересувні бібліотеки тощо. Всі ці типи бібліотек обслуговували і дітей. Але разом з тим велась робота і по організації мережі нових бібліотек, в т.ч. самостійних дитячих, особливо в таких міс-тах, як: Київ, Одеса, Херсон, Харків, Дніпропетровськ, Миколаїв.

Подальший розвиток бібліотечної справи в Україні в значній мірі залежав від підготовки кадрів бібліотечних працівників, в т.ч. бібліотекарів дитячих бібліотек. В період визвольних змагань не було ще можливості організувати систематичне навчання бібліотечних працівників. Цю проблему вирішували короткотермінові курси в м. Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську. Про те, наскільки важливим було це питання, свідчить той факт, що в цей дуже важкий період для республіки учнів бібліотечних процесів було включено до списку постачання по трудових нормах¹⁷.

Слід відзначити, що розвиток мережі самостійних дитячих бібліотек, специфіка їх роботи були завжди в полі зору держави. 20 березня 1920 року відбувся в Харкові Губернський з'їзд з питань позашкільної роботи, а 6 червня 1919 року - Всеукраїнський з'їзд волосних виконкомів, на яких обговорювалися питання ролі і місця бібліотек в позашкільній освіті, їх участі в ліквідації безграмотності.

Не дивлячись на те, що бібліотечне будівництво в Україні в 1917-1920 роках проходило в дуже складних умовах і неодноразово переривалося, в Україні створювалася мережа бібліотек різних систем і відомств, у тому числі і самостійні бібліотеки для дітей. Організатори самостійних дитячих бібліотек були впевнені, що лише в такій бібліотеці можна буде виховувати справжнього юного читача. І хоч плани організації самостійних дитячих бібліотек в умовах періоду національно-демократичної революції здійснити в певній мірі не вдалося, але розробка організаційних основ побудови мережі та напрямів роботи самостійних дитячих бібліотек суттєво вплинули на вирішення цієї проблеми в наступні роки.