Діяльність товариства в Україні та за межами країни
Від початку заснування товариство отримувало субсидії від державних і місцевих органів влади. Розмір цих субсидій постійно зростав аж до 1914 року.
У період із вересня 1914 року, після початку Першої світової війни, і аж до 1916 року діяльність товариства відбувалася переважно у Відні.
Під час російської окупації Львова у 1914-1915 роках російське військо розгромило установи НТШ. Після війни польська влада заборонила товариству видавати шкільні підручники та організовувати курси для студентів. У відповідь члени НТШ створили у 1919 році Український таємний університет. У 1920–30-х роках товариство зазнавало переслідувань від польської влади.
Коли більшовицьке правління над Східною Україною увійшло у стадію сталінської диктатури, НТШ у Львові залишалося єдиною загальноукраїнською академічною науковою установою, що представляло вільну наукову думку в українських землях, а також протидіяло процесам політичного та культурологічного етноциду в УРСР. Окупація Західної України червоною армією призвела до самоліквідації товариства 14 січня 1940 року.
Наукове товариство ім. Шевченка поза межами України перебувало спочатку у Мюнхені, а після Другої світової війни діячі НТШ, які опинилися в еміграції, на своєму з’їзді в Баварії у 1947 році відновили діяльність НТШ. У зв’язку з міграцією переміщених осіб у різні країни вільного світу в діаспорі утворилося чотири краєві центри НТШ: в США (1947), Канаді (1949) та Австралії (1950); західноєвропейський осередок НТШ переселився у Сарсель під Парижем. Його відділення з’явилися також у Польщі, Чехії, Словаччині. І лише з 1989 року воно почало працювати на теренах України.
Наукові товариства ім. Шевченка за межами України залишаються духовними об’єднавчими центрами української діаспори. У нових умовах, коли відбувається становлення Української держави, вони сприяють утвердженню позитивного іміджу та суб’єктності України у світі. Організаційний зв’язок НТШ в Україні та діаспорі є запорукою успішного розвитку і процвітання світового українства. Віддаючи шану видатним науковим досягненням НТШ, дослідники нині прагнуть не оминути увагою жодну подію, що мала вагомий вплив на культурно-історичний розвиток суспільства, жодного вченого, який плідно працював у тій чи іншій ділянці українознавства, адже без осмислення історичного досвіду, усвідомлення власних коренів не можливий поступ уперед, здійснення нагальних перетворень у культурному та науковому житті суспільства.
