БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Федір Олександрович Абрамов завжди виступав як палкий захисник всього живого і прекрасного на землі. Він прагнув осягти і помітити красу, нескінченну різноманітність форм, барв, звуків, прагнув зрозуміти і осмислити ті оздоровчі та одухотворюючі дії, якими одарює природа людей небайдужих, здатних бачити, спостерігати, радіти.
Федір Абрамов народився в багатодітній селянській сім'ї. Коли хлопчику був рік, помер батько. Мати, брати та сестри, підтримуючи одне одного, разом вели сільське господарство, зберегли та зміцнили його. Федору рано довелось пізнати усі сторони життя: він і косив, і орав. Одночасно вчився, спочатку в рідній Верколі, потім в селі Карпогори. Там він першим учнем закінчив середню школу. Селянське походження і чиста біографія відкрили Абрамову дорогу далі - в університет.
Федір Абрамов студент, аспірант, викладач, а потім і доцент філологічного факультету Ленінградського державного університету - мріє займатися літературною працею. Після виходу роману "Братья и сестры" він розлучається з університетом і стає професійним письменником.
Абрамов - лауреат Державної премії СРСР, автор тетралогії "Братья и сестры", багатьох повістей та оповідань, нарисів, публіцистичних статей.
Природа, її могутність і краса, її уразливість - один з провідних мотивів творчості. Письменник любив і сприймав природу різносторонньо: як людина, що виросла в селі, як мислитель, як художник, і як поет. Любов'ю до рідної землі, її природи перейняті збірки "Где лето с зимой встречаются", "Алые олени", "Из рассказов Олены Даниловны", "Пролітали лебеді". Письменник знайомить дітей з світом північної природи в різні пори року. Він помічає особливості лісових дерев і кущів, характери птахів і комах, особливі прикмети пір року.
Природа у Абрамова живе своїм таємним, дивовижним життям, повним внутрішнього руху, непомітних змін. Вона потребує, щоб її охороняли, визнавали, щоб люди розумно і обережно втручались у її тисячоліттями налагоджений хід. Для Федора Олександровича, як і для його героїв, природа, доля рідного лісу - одночасно і загальна і глибоко особиста турбота. Збереження і примноження "зеленого друга", розумне його споживання - патріотичний обов'язок, а для деяких героїв - і зміст життя.
Федір Абрамов усе життя стежив за природою і записував те, що його цікавило, вражало. Незакінчений цикл "Наедине с природой" - підсумок багатолітнього спілкування з природним світом: роздуми, замітки, замальовки. Природа в них постає як могутня першооснова буття, вічне джерело мистецтва та творчості.
Письменник збирався написати "Поэму о сосне", "Поэму о заливе", цикл оповідань про красу рідного села. Але не встиг виконати задумане...