БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Ольга Василівна Перовська була людиною, яка дуже захоплювалася, цікавилася всім і з багатьох питань проявляла на диво глибокі знання. Але в центрі її інтересів завжди був світ тварин. У кожному звірятку, з яким їй доводилося мати справу, вона відкривала щось особливе, до кожного ставилася з повагою. А почалося все це з сім'ї. Ольга Василівна все життя пам'ятала один епізод з подорожі по Алтаю з батьком. Вони їхали верхи. Раптом батько зупинив коня, підійшов до високого пенька, зняв свого капелюха і церемонно поклонився... маленькому бурундукові. Той сидів на задніх лапках і притискав до себе горіха. Він не злякався, а допитливо дивився намистинками очей. Який же прекрасний і щасливий був той момент! В останньому листі до своїх читачів Ольга Василівна Перовська писала, що спілкування з природою і є велике щастя.
Народилася вона в Україні в містечку Василівка, недалеко від Мелітополя. Перші роки свого дитинства провела тут, у сім'ї діда - старшого брата відомої революціонерки Софії Перовської. Мати Ольги Перовської була народною вчителькою, батько - вченим лісівником і мисливствознавцем. Ще в студентські роки він "скомпрометував" себе участю в революційному русі і потім усе життя жив під наглядом поліції. Служити йому було дозволено тільки в найвіддаленіших, глухих куточках Росії. Тож сім'я Перовських жила на Уралі, а потім у Казахстані. В сім'ї, крім Ольги, було ще три сестри. Дівчата росли весело і вільно серед багатющої природи. Не раз у дім до Перовських потрапляли малята тварин, що загинули. Їх приносили мисливці та місцеві жителі, знаючи, що маленькі звірята знайдуть у Перовських справжній захист. І здавалось зовсім природнім, що дикі тварини - тигреня, вовченя, кінь, осел та інші - росли разом з дітьми. Ольга добре знала звички та поведінку своїх четвероногих друзів, любила їх, а пізніше розповіла про них у своїй книзі "Ребята и зверята", яка була видана друком у 1925 році. В цій книжці немає нічого вигаданого. Все, про що в ній розповідається,- правда.
Ольга Перовська стала письменницею не відразу. В ранній юності їй хотілося бути істориком, потім біологом. В 1923 році вона переїхала в Москву і стала студенткою біологічного факультету Московського університету. Тепер її спостереження за тваринами доповнилися глибокими знаннями і вилилися в ряд захоплюючих книг. Це "Остров в степи" - про життя страусів, антилоп, зебр у заповіднику Асканія-Нова (написана разом з чоловіком - також письменником-анімалістом Г.Замчаловим), повісті "Джан - глаза героя", "Пегуша", цикли оповідань "Алтайские рассказы" і "Необыкновенные рассказы про обыкновенных животных", оповідання "Райт", "Мармотка", "Дядя" та інші. В цих творах немає повчань, а є багато любові до тварин і щире захоплення ними.