зниження трудомісткості окремих операцій;

комфортність роботи для співробітників і користувачів та ін.
Директор Білгородської міської наукової бібліотеки Н.Т. Чуприна [16] пропонує такий варіант класифікації бібліотечних інновацій:

організаційні - спрямовані на встановлення зовнішніх комунікацій бібліотеки, адаптацію у зовнішньому середовищі, формування регіональної бібліотечної політики, зміну структури бібліотеки;

маркетингові - орієнтовані на розширення асортименту послуг, появу принципово нових послуг, впровадження їх у суспільство;

методико-технологічні - пов'язані з розробкою і використанням нових методик внутрішньої роботи бібліотеки, бібліотечних послуг, техніки і технології;

управлінські - спрямовані на безперервну професійну освіту працівників бібліотеки і раціоналізацію творчого потенціалу кожного.
Інноваційна діяльність притаманна всім бібліотекам, які повинні шукати, створювати і впроваджувати інновації у свою роботу. Як відзначає Н. Карташов [8], у життєдіяльності бібліотеки є три режими: становлення, функціонування і розвитку. Режим становлення триває від моменту створення проекту моделі бібліотеки до її відкриття. Управління функціонуванням орієнтоване на сьогодення, а управління розвитком - на майбутнє. Обидва ці режими діалектично взаємозалежні. Управління розвитком бібліотеки нарощує її потенціал і підвищує рівень його використання, а об'єктом є інноваційні процеси. Режим розвитку або інноваційний режим вимагає свідомого управління, прийняття спеціального рішення про новий підхід до роботи і до категорії її оцінки. Основним змістом цього режиму є реалізація окремих експериментів чи цілісних програм розвитку бібліотеки, наприклад: програма технічної реконструкції бібліотеки і переведення її на сучасні технології; перехід до нових принципів господарювання; забезпечення оптимальної відповідності бібліотечних та інформаційних фондів інформаційним потребам за умов інформатизації суспільства. Тут безумовно є певний ступінь ризику щодо підтримання оптимальної рівноваги, стабільності і оновлення, але це і є мистецтво управління розвитком бібліотекою. Цей процес спонукає до пошуку відповідей на чотири основні запитання:

"Що таке бібліотека, які її сильні і слабкі сторони?";

"Якою ми її хочемо бачити у майбутньому?";

"Які можливості існують для реалізації мети, і що може перешкодити?";

"Що і в якій послідовності ми повинні робити, щоб досягти мети?".
Вся інформація про шляхи розвитку бібліотеки повинна складати систематизований інноваційний фонд ідей, розробок, технологій і т.д. Проблеми розвитку бібліотеки повинні бути оцінені за такими критеріями: актуальність нововведення; відповідність загальній ідеї розвитку даної бібліотеки; можливості потенційних учасників у освоєнні нововведення; фінансові витрати.
Між режимами стаціонарного й інноваційного функціонування є перехідний період, який настає тоді, коли бібліотека ставить перед собою нові цілі, що вимагають нових засобів і способів для їх досягнення. Для цього періоду є характерною розробка програми розвитку бібліотеки, яку не може підготувати ніхто, крім її працівників, тому що один з найважливіших принципів управління - програми повинні розробляти ті, хто буде їх реалізовувати. Розвиток бібліотеки взагалі це, насамперед, і розвиток у самій бібліотеці, зокрема йдеться про розвиток моделі (типу) саме цієї бібліотеки. Ті, хто розробляє програми, повинні ставити перед собою питання: "Якою повинна стати бібліотека, щоб забезпечити досягнення очікуваних результатів та виконання своїх головних функцій?".
Уміння знайти, побачити унікальні можливості своєї бібліотеки, її переваги, неповторність допоможе обрати раціональну інноваційну стратегію. Розвиток бібліотеки - це проблема відповідності, насамперед, у повному значенні слова, професійної підготовки бібліотекарів роботі, яку вони виконують. А найважливішим завданням і однією з основних складових впровадження нововведень - є виховання в бібліотекарів творчого ставлення до своєї роботи.
Один з найважливіших об'єктів розвитку бібліотеки - це побудова раціональної організаційної структури. Розвивати системи внутрішньобібліотечного управління неможливо, не враховуючи вимоги системного комплексного підходу. Обмежувальним фактором будь-яких реформ у бібліотечній роботі є кадри. Люди не тільки приводять у дію і створюють нове, але й гальмують розвиток, причому, не обов'язково свідомо. І будь-яка програма розвитку бібліотеки буде виконана лише тоді, коли відповідатиме можливостям, знанням, інтересам, бажанням і потребам бібліотечних працівників. Відомо, що опір учасників зростає тоді, коли вони, беручи участь у змінах, не знайомі з їхнім змістом. Мета керівника - побудувати у свідомості виконавців образ їхньої майбутньої діяльності. Перед тим, як взяти участь у нововведеннях, співробітник повинен знати, що він особисто отримає у результаті проведених змін.
Керівництво та організація роботи з інноваційної діяльності у бібліотеці здійснюється як на адміністративному, так і на громадському рівнях. У багатьох великих бібліотеках введено посади заступника директора з технології і розвитку, з нових інформаційних технологій та інноваційної діяльності, у ЦБС Кунцево (м. Москва) створено відділ маркетингу та інноваційно-методичної роботи, у НТБ НТУУ "КПІ" - інноваційний центр бібліотечного менеджменту та ін. Загальне керівництво роботою за програмами здійснює Рада з розвитку бібліотеки, яку очолює директор або його заступник. Ця Рада, керівники підпрограм, координатори і відповідальні виконавці утворюють цілісну структуру управління програмою, так, як наприклад, у НТБ НТУУ "КПІ" Програма розвитку університету до 2010 року містить такі пункти, що стосуються розвитку бібліотеки:

закінчити інформатизацію НТБ і забезпечити постійне поповнення її інформаційних ресурсів необхідними навчальними виданнями, документами, науковою літературою та створити умови для входження НТБ до мережі Інтернет і надати студентам, викладачам, науковим співробітникам доступ до бібліотечних і інформаційних ресурсів усього світу;

створити бібліотеку на електронних носіях інформації;

запровадити інформаційно-виробничу систему "Освіта" з такими компонентами: "Доуніверситетська підготовка", "Абітурієнт", "Деканат", "Студмістечко", "Бібліотека", "Відділ кадрів", "Студент";

реалізувати гасло "Вища освіта - кожному, хто бажає" і "Освіта протягом усього життя".
На підставі цієї Програми бібліотека створила Програму розвитку до 2010 року, конкретизувавши ці пункти і додавши інші, що стосуються діяльності бібліотеки, виходячи з загальної програми розвитку університету.
Як би не досконало було розроблено програму і як би сумлінно її учасники не прагнули виконувати її, все одно при реалізації будуть виникати збої, відхилення від наміченого ходу робіт. Тому потрібен механізм контролю, який краще працює в автоматизованому режимі. Реалізація програми вимагає систематичного навчання працівників бібліотеки, у процесі якого виявляються слабкі місця програми, колективно доопрацьовуються та уточнюються майбутні заходи. Найважливішим етапом розробки програми розвитку бібліотеки є розрахунок ефективності (або експертна оцінка, якщо неможливо точно обґрунтувати ефект) проектованої бібліотечної системи щодо її здатності забезпечити єдину спрямованість структурних підрозділів для досягнення високих кінцевих загальнобібліотечних результатів. Ефективність визначається як при проектуванні заходів і робіт, так і після їх впровадження у бібліотечну практику.
Бібліотеки, методичні центри та інші служби, виявляючи і поширюючи запозичені нововведення, проводять і науково-дослідну роботу зі створення нововведень, тобто керують нововведеннями. Цей процес складається з декількох етапів:

виявлення потреби у нововведеннях;

розробка ідеї нововведення;

експериментальне впровадження вже відпрацьованих варіантів;

корекція нововведення з урахуванням бібліотечної практики;

розробка методичних рекомендацій щодо змісту нововведення і порядок його застосування;

поширення нововведення у масовій бібліотечній практиці.
Важливим завданням такої діяльності є сприяння розвитку інноваційного процесу в бібліотеках, а заключним етапом його є освоєння нововведення у бібліотеці - коли нововведення стає звичайною нормою діяльності бібліотеки.
Керування нововведеннями - це комплексний процес цілеспрямованого впливу на впровадження, поширення й освоєння нововведень, отриманих у результаті науково-дослідної, методичної, раціоналізаторської, інноваційної та практичної діяльності бібліотек. Зважаючи на те, що бібліотеки мають право самостійно вирішувати, які нововведення вони будуть використовувати у своїй роботі, методичний центр намагається забезпечити широке інформування про них. Впровадження нововведень - це система організаційно-методичних заходів, що спрямовані на забезпечення масового застосування конкретного нововведення у мережу бібліотек, і яка складається з таких послідовних етапів:

вибір нововведень для впровадження;

постановка досвіду;

розробка і поширення рекомендацій щодо впровадження нововведень;

пропаганда нововведення, навчання бібліотечних кадрів методиці його застосування;

оперативно-методична допомога бібліотекам у використанні нововведень;

контроль за освоєнням нововведення.
Управління нововведеннями - це проблема не тільки наукова та організаційна, але і соціально-психологічна. Ефективне використання нововведень у бібліотеках передбачає планомірне проведення широкого кола заходів щодо їх виявлення, вивчення, узагальнення і поширення, в яких повинні брати участь всі бібліотеки та методичні центри. Але, насамперед, варто виділити принцип комплексності, здійснення якого нерозривно пов'язане з принципом плановості і безперервності. Впровадження нововведень повинне мати оперативний характер, і головне, що сприяє ефективності роботи бібліотек, це не впровадження нововведень, а їх освоєння.
Всі перераховані етапи освоєння нововведень є, безумовно, обов'язковими, конкретне нововведення змінюється і вдосконалюється у процесі його використання в практиці роботи бібліотек. Як результат, на базі освоєння нововведень виникає новий досвід, що заслуговує на поширення у мережу бібліотек. Він відрізняється від старого більш високою ефективністю. Так здійснюється безперервний інноваційний процес, який дає можливість постійно підвищувати рівень роботи бібліотек, поширювати передові досягнення окремих бібліотек на всю мережу.
Сьогодні інноваційні зміни проходять за такими напрямами, як: формування нового змісту освіти, розробка і реалізація нових технологій навчання, застосування методів, прийомів і засобів освоєння нових програм. Особливої уваги заслуговує досвід Білгородської ОУНБ, яка виступила з ініціативою створення на базі бібліотек області Всеросійської школи бібліотечної інноватики як своєрідного інституту виявлення, експертизи і впровадження у практику новаторського досвіду в процес освітньої діяльності [13].
Підсумовуючи сказане, хочеться ще раз підкреслити, що управління нововведеннями має за мету активну діяльність з виявлення, вдосконалення і створення нововведень; широке впровадження у масову бібліотечну практику результатів наукових досліджень, новітніх інформаційних технологій, передового бібліотечного досвіду; і є ефективним засобом удосконалення діяльності бібліотек, яким, як на адміністративному, так і на громадському рівнях, необхідно займатися повсякденно, тобто, оперативно керувати, використовуючи принципи комплексності, плановості та безперервності.

1. Артюховская С.Н. Внедрение рационализаторских предложений в библиотеке // НТБ СССР.- 1983.- № 7.- С. 36.
2. Беркутова Л.С. Публичная библиотека: инновационные изменения // Информ. бюллетень РБА.- 2003.- № 25.- С. 62-64.
3. Библиотечное дело: Терминолог. словарь.- М.: 1997.- С. 45.
4. Ванеев А. Н. Методическое обеспечение библиотечной деятельности: Учеб. пособие.- М.: Изд-во НПО Профиздат, 2002.- 144 с.
5. Ветрова Л.С. Наш метод оценки новшеств // НТБ СССР- 1988.- № 3.- С. 28-30.
6. Калушкявичос Б.Л., Семенос А.М. Организация информационной системы о нововведениях в библиотеках // НТБ СССР.- 1985.- № 9.- С. 3-8.
7. Карамышева Л.М. Вопросы организации конкурса рационализаторских предложений в библиотеке (на примере БАН СССР). В кн.: Совершенствование организации труда в библиотеках в условиях ускорения научно-технического прогресса: Материалы iV Всесоюз. науч.-практ. конф. по НОТ в б-ках.- М.: [Б.и.], 1998.- С. 98-101.
8. Карташов Н.С. Инновационные процессы: общее и частное // Библиотека.- 1998.- № 3.- С. 39-42.
9. Качанова Е.Ю. Наука работать по современному. Об инноватике как междисциплинарном научном направлении // Библиотека.- 2003.- № 5.- С. 6-8.
10. Качанова Е.Ю. Инновации в библиотеках.- [Б.м.]: СПб "Профессия", 2003.- 318 с.
11. Комиссарова Л.Д. Традиционные инновационные аспекты планирования: размышления методиста // Библиотековедение.- 1998.- № 4.- С. 35-39.
12. Конкурс рационализаторских предложений в библиотеке Академии наук СССР: Инструкт.-метод. материалы.- [Б.м.]: [Б.и.], 1998.- 32 с.
13. Кузьмин Е.И. Дополнительное профессиональное библиотечное образование: подходы к формированию системы / Е.И. Кузьмин, Л.А. Дубовина, Т.Я. Кузнецова // Науч. и техн. б-ки.- 2004.- № 1.- С. 98-107.
14. Павлова Л.П. Конкурс рационализаторских предложений // Сов. библиотековедение- 1986.-№ 4.- С. 72-76.
15. Управление организацией: Энциклопедич. словарь.- М.: Изд. Дом. ИНФРА, 2001.- С. 548.
16. Чуприна Н.Т. Понятийно-терминологическое осмысление инновационной деятельности в условиях библиотеки // НТБ.- 2003.- № 9.- С. 4-16.