І саме ці два фактори справили вирішальний вплив на масове поширення процесу децентралізації мережі бібліотек. Якщо з першим фактором усе зрозуміло, то другий потребує пояснення. І пов’язано це з парадоксальною ситуацією, зіткнутися з якою автору довелося на практиці: керівники ЦБС часто не знають, що ввірені їм організації не користуються правом юридичної особи!

Ст. 80 Цивільного кодексу України трактує поняття юридичної особи як організації, створеної та зареєстрованої у встановленому законом порядку, наділеної цивільною правоздатністю і дієздатністю, а також можливістю бути позивачем та відповідачем у суді. До ознак, притаманних юридичній особі, відносяться:

І лише наявність усіх зазначених ознак підтверджує статус юридичної особи організації.

На практиці переважна більшість ЦБС не має відокремленого майна і майже всі ЦБС — рахунків у банку, відділенні Державного казначейства України. Пов’язано це з функціонуванням при відділах культури райдержадміністрацій чи міськвиконкомів централізованих бухгалтерій, які підпорядковані безпосередньо начальнику відділу культури та забезпечують ведення бухгалтерського обліку в усіх організаціях, що перебувають у сфері управління відділу культури. Але наявність централізованих бухгалтерій не є підставою для позбавлення ЦБС статусу юридичної особи. Адже, відповідно до п.1.9 Положення про централізовану бібліотечну систему, затвердженого Наказом Міністерства культури і мистецтв України від 20.11.2001 р. № 709, «ЦБС є юридичною особою, має власну печатку і особистий рахунок». А ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надає право юридичній особі самостійно обирати із запропонованих форми організації бухгалтерського обліку. У випадку ЦБС це може бути:

Таким чином, перешкоджання ЦБС реалізувати своє право набути статус юридичної особи, наданий їй районною (міською) радою, є грубим порушенням чинного законодавства з боку відділу культури райдержадміністрації чи міськвиконкому. Принагідно зауважимо, що засновниками ЦБС є районні чи міські ради, і лише вони можуть розпоряджатися як самою ЦБС (приймати рішення про її ліквідацію чи реорганізацію, надавати їй статус юридичної особи і т.і.), так і майном, переданим їй у користування. Відділ культури міськвиконкому є лише структурним підрозділом виконавчого органу ради, а відділ культури райдержадміністрації виконує повноваження з управління ЦБС в межах, делегованих йому районною радою (оскільки районна рада не має власного виконавчого органу). Але найсерйозніший вплив на функціонування ЦБС справили Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997р.) та Бюджетний кодекс (2001р.). Саме на підставі цих нормативно-правових актів розпочалися процеси масової ліквідації районних централізованих бібліотечних систем. Зауважимо, що міські ЦБС збереглися, оскільки всі їх структурні підрозділи знаходяться на території однієї місцевої ради.

Як правило, майже всі рішення про ліквідацію (реорганізацію) ЦБС були прийняті з порушенням чинного законодавства, в т.ч. і Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та Бюджетного кодексу. Можна навіть виділити типові порушення процедури ліквідації ЦБС:

Спробуємо проаналізувати ці порушення.

Таким чином, законодавство України зовсім не перекреслює існування ЦБС. Вирішення цього питання нині перебуває виключно у компетенції територіальних громад. І тому, якщо централізована бібліотечна система функціонує як повноправна юридична особа, довести, що вона є об’єктом права спільної власності територіальних громад району та не допустити її ліквідацію досить просто.

Масовість процесу децентралізації бібліотечних систем на рівні району можна пояснити як правовим нігілізмом працівників райдержадміністрацій та районних рад, так і небажанням керівників ЦБС реалізувати право централізованої бібліотечної системи мати статус юридичної особи. На особливу увагу заслуговують випадки «прихованої» (латентної) ліквідації ЦБС. Найчастіше це відбувається так: районна рада чи районна адміністрація приймає рішення про передачу фондів і штатних одиниць ЦБС сільським, селищним радам без ліквідації самої ЦБС. Але у такому випадку централізована бібліотечна система все одно перестає існувати, оскільки втрачаються основні її ознаки та функції. Фактично постає принципово нова структура, яку не можна називати централізованою бібліотечною системою (це буде суперечити наказу Міністерства культури і мистецтв України від 20.11.2001 р. № 709 «Про затвердження Положення про централізовану бібліотечну систему»).

У регіонах знаходять різні способи виходу із ситуації, що склалася. Наприклад, у Тернопільській області з 2002 р. діють «сільські освітньо-культурні комплекси», які об’єднують усі заклади культури, а також дошкільні заклади, що розміщені на території однієї сільської ради. Але якщо такі утворення оформлено документально, можна поставити під сумнів правомочність виплати доплати за вислугу років бібліотекарям, які працюють у цих комплексах. А у Запорізькій області, де відбулася ліквідація ЦБС, поширено досвід роботи в нових умовах бібліотек Пологівського району, які функціонують на таких засадах:

Не можна не відмітити грубі порушення законодавства, які були допущені у цьому випадку:

Серйозне занепокоєння у зв’язку з процесами ліквідації ЦБС (у т.ч. і латентної) також викликає той факт, що у переважної більшості працівників бібліотек, які виведено зі складу ЦБС, суттєво зменшується заробітна плата. Підставою цьому є наказ Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки». Нагадаємо, що тарифні розряди керівних працівників ЦБС (директор, завідувач бібліотеки, філії ЦБС, завідувач відділу, сектору), як і інших публічних бібліотек, визначаються залежно від того, до якої з груп за оплатою праці ЦБС чи бібліотека, яка не входить до складу ЦБС, буде віднесена. Наприклад, до четвертої, найнижчої групи, бібліотека може належати лише при наявності 10 тис. середньорічної кількості користувачів та 210 тис. книговидач. Жодна сільська та селищна окремо взята бібліотека реально такий показник роботи за рік не має. А це означає, що посадові оклади працівників цих бібліотек повинні встановлюватися на 10% нижче посадових окладів, передбачених для аналогічних працівників четвертої групи. У випадку, коли відбулася ліквідація ЦБС (у т.ч. і латентна), але група за оплатою праці працівників визначається виходячи із узагальнення кількості користувачів та книговидач усіх бібліотек, які раніше входили до системи, можна говорити про порушення законодавства про оплату праці і безпідставно виплачені кошти.

Як бачимо, процес ліквідації ЦБС створив цілу низку проблем. У ситуації, що склалася, вбачається вкрай необхідною реалізація наступних завдань:

Ці першочергові заходи сприятимуть недопущенню випадків незаконної ліквідації ЦБС та захистять трудові права працівників публічних бібліотек.

Інформуемо

25 жовтня 2006 року в Національній парламентській бібліотеці України відбулася щорічна нарада з планування, на якій були присутні заступник директора Департаменту мистецтва і регіональної політики начальник відділу аналізу і прогнозування діяльності бібліотек та інформаційних мереж Міністерства культури і туризму України Ірина Олександрівна Шевченко і головний спеціаліст цього відділу Ольга Степанівна Бородавка, директори та представники головних державних бібліотек України: Національної парламентської бібліотеки України, Національної бібліотеки України для дітей, Державної історичної бібліотеки, Державної бібліотеки України для юнацтва. Цього року на нараді розглядалися такі нагальні для бібліотечної галузі питання, як: стан та перспективи впровадження сучасних інформаційних технологій у практику роботи бібліотек; розробка нормативно-правової бази. Також мова йшла і про заходи, спрямовані на реалізацію державної політики в галузі культури і туризму. Обговорювалися основні міжнародні, всеукраїнські та галузеві заходи, а саме: проведення Всеукраїнського тижня дитячої та юнацької книги, участь у 14-ій Міжнародній кримській конференції «Бібліотеки та інформаційні ресурси у сучасному світі науки, культури, освіти та бізнесу», Міжнародній науково-практичній конференції «Бібліотечно-інформаційні ресурси: створення, використання, доступ» у м. Алушті, Всеукраїнській науково-практичній конференції директорів державних та обласних універсальних наукових бібліотек «Проблеми формування та використання бібліотечних фондів публічних бібліотек України» у м. Севастополі, Всеукраїнській науково-практичній конференції директорів обласних бібліотек для дітей «Культура. Бібліотека. Діти: формування і збереження духовної спадщини в інформаційному суспільстві» у м. Ужгороді, проведення яких буде забезпечуватися Міністерством культури і туризму України. Велику увагу було приділено обговореанню заходів, спрямованих на реформування та вдосконалення роботи галузі, зокрема на підтримку бібліотечних проектів щодо створення центрів публічного доступу до Інтернету.

Редколегія