Трансформація когнітивної функції дитячої бібліотеки
в контексті соціально–технологічних перетворень суспільства

Як відомо, в бібліотекознавстві існує багато поглядів на соціальні функції сучасної бібліотеки. Але всі вони ґрунтуються, перш за все, на терміні «бібліотека», яка походить від давньогрецького слова bibliotheke (biblion — книга, theke — сховище), тобто книгосховище. Зберігання книг, більш широко — документів, доповнювалося функціями, які були притаманні книзі, документу, літературі: ідеологічна, культурно-просвітницька, педагогічна, інформаційна, гедоністична, рекреаційна, бібліотерапевтична тощо.

Найбільш чітко соціальне призначення бібліотеки визначається через наступні функції: документальну (кумуляція і зберігання документів); інформаційну (повне, точне та оперативне надання інформації); комунікативну (спілкування та передача знань і інформації); когнітивну (пізнавальну). Становлення бібліотекознавства як прикладної науки, об’єктом якої є бібліотека як соціальний інститут з притаманною структурою (об’єкт, предмет, функції, методологія, взаємозв’язки з іншими науками, професійний друк, підготовка кадрів тощо), нерозривно пов’язано з іменами представників провідних вітчизняних наукових шкіл бібліотекознавства. На нашу думку, дослідження трансформації функцій бібліотеки в історичному контексті надає достатнє підґрунтя для подальшого розвитку бібліотечної справи як практичної, прикладної сфери діяльності.

Когнітивна функція і пов’язані з нею відповідні напрями діяльності бібліотеки почала формуватися з кінця 60-х рр. ХХ ст. Основною категорією для пояснення і опису явищ бібліотечно-інформаційної сфери стає знання і пізнання. Когнітивна парадигма одержує послідовне тлумачення у працях американських науковців Чен Чінг Чі, Х. Борко, Н. Бєлкіна, росіянина Ю. Шрейдера. Сьогодні, з появою принципово нових сфер соціальної і виробничої діяльності, світовим перерозподілом інформаційних ресурсів, що передбачає урізноманітнення і ускладнення потреб та запитів читачів, трансформуються і соціальні функції бібліотеки. Передусім, все це стосується когнітивного призначення, яке виконує дитяча бібліотека, перетворюючись на сучасний центр інформації, всебічного розвитку і дозвілля дітей. Саме із знанням, пізнанням, навчанням, осмисленням і творчим перетворенням інформації пов’язана подальша соціалізація дитини, включення її до активного співіснування із соціумом та оточуючим середовищем.

Як вважає більшість сучасних фахівців, пізнання є невід’ємною складовою гри. І чим більшого значення набуває дитинство в культурі, тим важливішою стає гра для суспільства як найбільш природний засіб проникнення, пізнання та впливу на дитинство. Вважаємо, що ігрова терапія дитини — чи не єдиний шлях допомогти тим, хто ще не засвоїв світ слів, дорослих цінностей і правил. Гра для дітей — це спосіб навчитися тому, чому їх ніхто не може навчити, це їхній засіб дослідження реального світу і орієнтації у ньому: у просторі, часі, речах тощо. Включаючись у процес гри, діти пізнають символічний світ понять і цінностей, вони досліджують, експериментують і навчаються.

Сучасні соціальні процеси і перетворення призвели до значних змін у громадському статусі «людини, яка читає». Сьогодні спостерігається невідповідність між реальним рівнем культури читача і об’єктивними вимогами до якості читання, яке може забезпечити успішну освіту, професійну діяльність і розвиток особистості. Складність організації читацького розвитку особистості зумовлена існуючою неузгодженістю в діяльності різних соціальних інститутів. Тому стає більш значною роль дитячої бібліотеки як закладу, що може формувати відкрите, вільне, мобільне товариство дітей, батьків, учителів та бібліотекарів у єдиному творчому просторі книги і читання. Для вирішення існуючих проблем необхідна консолідація та позитивна інтеграція зусиль фахівців освіти і культури, державних і громадських установ й організацій, яка дала б змогу розширити функціональні зв’язки між установами освіти і культури; створити на громадських засадах дослідницькі групи, лабораторії творчого дитячого читання; розробити цільові програми, проекти регіонального рівня, які дозволили б сформувати єдину стратегію діяльності, сконцентрувати інформаційні та інтелектуальні ресурси району.

Загальновідомим є вплив художньої літератури на загальний психічний і духовний розвиток дитини. Важливою є її роль у засвоєнні краси рідної мови, її особливої музики, ритму, у пізнанні себе та оточуючого світу. У цьому контексті вбачаємо за доцільне звернути увагу на такі важливі категорії: смислове читання (самовизначення у творчому процесі взаємодії із книгою); репродуктивна літературно-художня діяльність (запам’ятовування тексту, заучування напам’ять певних смислових фрагментів); продуктивна діяльність (дитяча літературно-художня творчість: написання продовження тексту, вигадка з опорою на спеціально підібрані малюнки та іграшки, коментування власного малюнка). Важливо зауважити, що, стимулюючи літературну творчість дітей, необхідно враховувати основні види мотивів діяльності: саморозвиток, самореалізацію, самооцінку, включення в активне соціальне життя колективу, захищеність або мотив безпеки. Найповніше зазначені аспекти проявляються під час організації і проведенні щорічних всеукраїнських, регіональних і локальних конкурсів, фестивалів, творчих оглядів тощо, в яких бібліотека бере найактивнішу участь. У цьому контексті вбачається за необхідне налагодження спільної роботи дитячих бібліотек, загальноосвітніх шкіл, навчально-виховних комплексів за активною участю сім’ї. Розуміючи важливість та актуальність запропонованої координації, враховуючи можливості спільної роботи зацікавлених інститутів у створенні позитивного середовища для всебічного розвитку дитини, у травні 2006 р. на базі нашої бібліотеки було організовано і проведено обласний проблемний семінар «Новий ракурс діяльності дитячої бібліотеки: стратегія організації сімейного читання» для заступників директорів ЦБС з питань обслуговування дітей, на якому розглядалися найактуальніші проблемні питання, які стосуються окремих аспектів функціонування і розвитку системи сімейного читання. Крім основної консультації «Бібліотека та сім’я — партнери в організації сімейного читання» для творчого обговорення пропонувалася презентація моделі виїзної творчої лабораторії «Бібліотека. Школа. Сім’я». Концепція цієї моделі передбачала створення на базі ЗОШ І — ІІІ ст. № 1 м. Харкова оптимальної структури, яка координує діяльність вищезгаданих соціальних інститутів з питань організації читання, навчання та активного дозвілля школярів. Подіум-дискусія «Дорослі проблеми дитячої книги» дозволила в активній діалоговій формі проаналізувати можливі шляхи оптимізації сучасної системи сімейного читання. Захищаючи власну точку зору на означену проблему, опонентам довелося не тільки презентувати власну модель і бачення подальшого розвитку читання у сім’ї, але і відповідати на запитання бібліотекарів і членів експертної комісії. Висновки кожного експерту, опонентів і бібліотекарів були включені до загальних рекомендацій семінару.

Однією з форм семінару був майстер-клас «Сучасна модель сімейного читання як комплексний соціально-педагогічний феномен». Комплексне регіональне дослідження передбачало анкетування дітей, батьків і бібліотекарів.

Під час обміну думками щодо впровадження у бібліотеках інноваційних форм роботи, які сприяють підвищенню статусу дитячого читання та ефективності творчого читання і пізнання у сім’ї, учасники семінару висунули наступні рекомендації: одним з пріоритетних напрямів діяльності бібліотек вважати сприяння організації сімейного читання; активізувати роботу щодо розвитку соціального партнерства бібліотек з питань сімейного читання з освітньо-виховними закладами і установами; популяризувати сучасні методики і технології творчого читання; постійно підвищувати кваліфікацію бібліотечних працівників з питань педагогіки і психології дитячого читання; поставити питання про введення до штату дитячих бібліотек посад психолога і соціального педагога; сформувати комфортне бібліотечне середовище для розвитку сімейного читання у сільських бібліотеках–філіях; організувати марафон батьківських зборів, присвячений проблемам дитячого читання; створювати і сприяти розвитку «Консультаційно-інформаційних пунктів сімейного читання», «Шкіл і лабораторій творчого читання» на базі дитячих бібліотек; здійснювати інформаційну підтримку закладів освіти і культури; активізувати і стимулювати проведення досліджень, спрямованих на вивчення стану сімейного читання. Переконані, що створення позитивного інформаційного середовища, яке забезпечувало б підґрунтя для розвитку, пізнання та соціалізації дитини, можливе лише за умов чітко налагодженої координації основних зацікавлених соціальних інститутів: бібліотеки, школи та сім’ї.

Для вироблення спільної стратегії майбутньої співпраці напередодні семінару було проведено комплексне регіональне дослідження «Сучасна модель сімейного читання», в якому взяли участь 1886 респондентів. Із них: дітей — 690, бібліотекарів — 552, батьків — 644. Аналізуючи відповіді читачів–дітей, слід зазначити, що власна бібліотека є майже в усіх респондентів (70%). Переважній більшості дітей (90%) батьки розповідали про улюблені книги свого дитинства, і, за незначними виключеннями, діти їх читали. Також, здебільшого, вони добре пам’ятають саме ті твори, які читали їм батьки вголос та спільно обговорювали. Більшість дітей вважає, що спільне читання і обговорення прочитаного потрібне. Усі маленькі читачі люблять ділитися враженнями про прочитане і обговорювати книги на різноманітні теми. Як правило, улюблені художні твори і навчальну літературу діти намагаються обговорювати із друзями і однокласниками (75%), меншою мірою — з батьками (45%) та вчителями (5%). І тільки найважливіші для себе проблеми респонденти обговорюють, в основному, з батьками, рідше — з друзями, і майже не обговорюють з учителями. При виборі книг найважливішим фактором стають поради друзів (60%), батьків (45%), бібліотекарів (40%). Для кращого порозуміння діти радять дорослим звертатися до енциклопедичних і довідкових видань, посібників з психології, художніх творів. Своїм майбутнім дітям вони збираються запропонувати прочитати казки, пригодницьку літературу, класичні твори та вибрати самостійно те, що їм подобається.

У результаті проведення анкетування батьків ми отримали таку картину: у більшості сімей читання — це приємний обов’язок (50%), загальна потреба (20%), виконання дитячого прохання (10%). Здебільшого діти почали читати самостійно у дошкільному віці, невелика частка — під час навчання у школі. Більшість батьків почали читати дитині, коли їй виповнилося 1–2 роки, або 2–5. Найчастіше дитина, реагуючи на прочитане, разом із героями переживає події, описані у творі (40%), ставить запитання (35%), просить повторити окремі епізоди (20%), іноді більш обдумує і розмірковує. Як правило, діти просять ще раз повернутися до вже прочитаної книги, що сподобалась, разом з батьками обговорюють цікаві моменти, запитують. Відповіді батьків на запитання анкети «Чи подобається вашим дітям зображати героїв книг?», розділилися наступним чином: іноді — 60%, подобається — 35%, не подобається — 5%. Бібліотечні працівники вважають, що роль родини як організатора сімейного читання зросла (45%), зменшилась (35%), залишилася без змін (20%). Думки фахівців щодо ефективності своєї діяльності з цього питання розділилися: задоволені своєю діяльністю 40%, скоріше задоволені 25%, не задоволені 5% респондентів. На запитання щодо перспективи подальшого зростання ролі сімейного читання відповіді здебільшого оптимістичні. Найбільш значущими для успішної взаємодії бібліотеки і батьків є такі напрями роботи, як інформування, підвищення кваліфікації фахівців дитячого читання і вчителів, спільна діяльність, а найперспективніші форми — інформаційно-консультативні пункти, дні батьків, центри книги та читання. Вважаємо, що проведене дослідження не розкрило реальну картину, оскільки воно проводилося лише серед читацької аудиторії. Результати попереднього аналізу довели необхідність проведення другого етапу дослідження, яке буде охоплювати додаткові категорії респондентів: вихователів дитячих садків та батьків вихованців, батьків учнів та шкільних вчителів, школярів, що не є читачами бібліотек.

Таким чином, діяльність бібліотеки, спрямована на пізнання, самопізнання, творчий розвиток особистості, навчання та дозвілля, повинна здійснюватися в чіткій координації і кооперації всіх зацікавлених інститутів — бібліотеки, школи, сім’ї, центрів і служб для молоді, громадських організацій і установ, органів місцевого самоврядування. Важливого значення при організації дитячого читання набуває стимуляція та позитивна мотивація творчого саморозвитку, урахування вікового і соціального статусу кожної особистості, використання можливостей гри, казкотерапії та книжкової ілюстрації як універсального засобу пізнання і розвитку.