Додаток 4
Ці знайомі незнайомці…
Сценарій презентації книги Олеся Ільченка «Дерева»
Дійові особи: Хлопчик, Цікавинка, Дерева (Тополя, Ясен, Вишня).
Хлопчик: (роздивляється книжку). Дерева… Ну що в них може бути цікавого? (Гортає сторінки). Ось і самі пишуть: дуб звичайний… клен… каштан кінський… Коні його їдять, чи що? (Позіхає і різко закриває книжку).
Голос (тонко): Ой!
Хлопчик (вражено): Ой! Хто це!
(Роздивляється навкруги, тре очі). Мабуть, примарилося…
Голос: Ні, не примарилося! Ось я!
На сцену виходить Цікавинка.
Хлопчик: Ти хто? Ти звідки?
Цікавинка: Я — Цікавинка. А живу у книжках… Щоб діти не відкидали їх, як ти, а знаходили там цікаве.
Хлопчик (присоромлено) : Та я хіба що?.. Ти, певно, гадаєш, що я не люблю читати? Люблю! Але не розумію, що цікавого можна розповісти про звичайнісінькі дерева?
Цікавинка: Ти так вважааєш? Тоді дивися…
Відкривається завіса. Звучать уривки із пісень: «Не рубай тополю» (муз. І. Шамо, слова Ю. Рибчинського), «Мамина вишня» (муз. А. Пашкевича, слова Д. Луценка), «Ясени» (муз. О.Білаша, слова М. Ткача).
На сцену виходять і кружляють під пісню Дерева.
Цікавинка: Бачиш? Ці дерева ожили, тому що люди склали про них пісню… Доторкнулися словом, немов чарівною паличкою. Але дерева увінчані не лише у піснях. Багато з них стали символами країн або міст. Та й ти знаєш, що символ української століці — це…
Хлопчик: Каштани!
Цікавинка: Вірно! А знаєш, що вперше масово висаджувати каштани у Києві розпочали ще у дев’ятнадцятому столітті. Навесні 1842 року до міста мав приїхати цар Микола Перший. Генерал-губернатор Бібіков, бажаючи догодити цареві й прикрасити місто, наказав посадити на бульварі, який тепер названий іменем Шевченка, доволі незвичні на той час дерева — каштани. Проте напередодні прибуття царя дерева поспіхом викопали й замінили на пірамідальні тополі, адже спеціально відрядженому назустріч посланцеві здалося, що Микола Перший незадоволено сприйняв рапорт про насадження каштанів. Та як би там не було насправді, а частину із тих молодих дерев пересадили до Ботанічного саду Київського університету. І ставши могутніми красенями, вони і досі милують око киян.
На екрані — фото київських каштанів.
Хлопчик: Нехай цареві наші каштани не сподобалися, зате ми їх любимо!
Цікавинка: Ти молодець, усе зрозумів. Щодо інших дерев-символів, то кленовий листок можна побачити на канадському прапорі. Вишня вважається священним деревом у Японії. Верба з давніх-давен символізувала нашу Україну… А деякі дерева відігравали значну роль навіть в історії людства.
Хлопчик: Не може бути!
Цікавинка: Чому? Ти яблука любиш?
Хлопчик: Дуже!
На екрані – фото квітучої яблуні.
Цікавинка: Золоті й молодильні яблука росли у садах царів і чаклунів. Відоме і яблуко, яке викликало суперечку між Герою, Афіною і Афродітою — богинями з давньогрецьких міфів. Зрештою, і яблуко з Дерева пізнання у райському саду також не принесло нічого доброго неслухняним Адамові і Єві…
Хлопчик: Ох, ці жінки! Завжди через них лише проблеми!
Цікавинка (ображено): Ах, так? Тоді я не буду розповідати!
Хлопчик: Ні-ні, вибач, Цікавинко! Розповідай, будь ласка!
Цікавинка: Окремі дерева, як люди також мають свою долю. Ідучи на заслання, на вулиці міста Гур’єва (нині — Антирау у Казахстані) Тарас Григорович Шевченко підібрав вербову гілку. Він проніс її сотні кілометрів і посадив у Новопетрівському укріпленні, на півострові Мангишлак. Дерево нагадувало Кобзареві далеку Україну. А нині навколо Тарасової верби розрісся справжній вербовий гай…
На екрані — фото Тарасової верби.
Цікавинка: Усобленням Перуна — наймогутнішого бога грома і блискавки наші предки важали дуб. Як відомо, вік цього дерева може досягати тисячі років. Відомі визначні велети-дуби, такі як «Запорізький дуб» поблизу міста Запоріжжя, свідок козаччини, «Дуб Сковороди» у рідному селі видатного філософа — Пан-Іванівці (нині Сковородинівка)… Батаго старих дубів пов’язані з іменем знову ж таки Тараса Шевченка на його рідній Черкащині — дуби урочища Гупалівщина чи славетного Холодного Яру, а також на Полтавщині — за переказами, поет писав і відпочивав під ними… І досі росте тисячолітній дуб Максима Залізняка біля села Буда у Шевченківському краї. Він пам’ятає і княжу добу Київської Русі, і Коліївщину, і громадянську війну… Уявляєш, скільки могло б розповісти це дерево, якби вміло розмовляти?
На екрані — фото дуба Максима Залізняка.
Цікавинка: А кияни добре знають чудову липу поблизу руїн-фундаментів Десятинної церкви. За переказами, це чудове дерево посадив Петро Могила на початку XVII століття. Отже, цій липі вже 400 років.
На екрані — фото липи біля Десятинної церкви.
Досить рідкісний випадок, тому що липи не живуть довше 150 років. Та у природи завжди більше запитань, чим відповідей… І у кожного дерева своя загадка і таємниця. Наприклад, чи знаєш ти, що насправді батьківщина волоського горіха — не Валахія або Греція, а Центральна Азія? Або те, що осика, яку пов’язують у народних переказам із розп’яттям Ісуса Христа, ніколи не росла на священній землі? Або те, що не лише люди, але і дерева мають свою стать. Наприклад, ясен буває і чоловічої, і жіночої статі. А протягом життя він може міняти стать — був «хлопчиком», став «дівчинкою». Дивно?
Хлопчик: Цікавинко, люба, а що ти ще можеш розповісти про дерева?
Цікавинка: На жаль, у мене вже немає часу, бо я мушу поспішати до інших книг. Але ти вже зацікавився і сам прочитаєш книжку Олеся Ільченка «Дерева». Та й інші його книжки чекають на тебе: «Наші птахи», «Наші риби», «Бджолині родичі». І у кожній ти знайдеш щось цікаве.
Завіса.
Попередня Наступна 