Український орфей
В 2011 році весь світ відзначає 260-річчя від дня народження геніального українського співака, композитора і диригента Дмитра Степановича Борт¬нянського — одного з найяскравіших обдарувань у блискучому сузір’ї музич¬них талантів XVIII століття.
Народився Д. Бортнянський в 1751 році у м. Глухові на Чернігівщині (нині Сумська область) у сім’ї козацького сотника. Степан Васильович Бортнянський — батько майбутнього композитора — з Галичини, з родини заможних міщан, служив козаком у гетьмана К. Г. Розумовського. Мати — Марина Дмитрівна Толстая була вихованою, освіченою жінкою, грала на фортепіано і з раннього дитинства прищепила любов до музики своїм дітям.
Початкову музичну освіту хлопчик здобув у Глухівській співацькій школі, яка готувала співаків для Придворної хорової капели в Петербурзі. У семирічному віці його вирізнили з-поміж однолітків за сильний чарівний від природи голос та музикальні здібності, і в 1758 році в числі десяти кращих співаків і музикантів забрали до Петербурга, де він продовжив освіту у складі придворного оркестру та хорової капели. У капелі, якою тоді керував видатний український співак, диригент і композитор Марко Полторацький, на той час склалися напрочуд сприятливі умови для всебічного розвитку музичного таланту Бортнянського. При царському дворі працювали славетні італійські композитори Ф. Арайя, Б. Галуппі, Д. Сарті, Д. Чімароза, звучали найкращі твори європейської класики. І маленькі півчі оволодівали усіма тонкощами хоро¬вого співу, засвоювали кращі надбання світової музики і навіть вчилися грі на різних музичних інструментах. А найкращих з них навчали оперного співу та акторського мистецтва. В одинадцятилітньому віці Дмитро Бортнянський виконав головну роль Альцести в однойменній опері придворного композитора Г. Раупаха — за традицією жіночі ролі доручалися юним співакам. А через два роки зіграв і головну чоловічу роль — Адмета у цій же опері. В цей період зміцнюються його зв’язки з рідною українською культурою, адже всі в капелі — від директора до наймолодшого півчого були українцями. При дворі імператриці Єлизавети панувала атмосфера справжнього захоплення українською музикою: виступали кобзарі, лунали народні пісні.
Особливо велику роль у становленні композиторського таланту Д. Бортнянського відіграв італійський композитор Д. Галуппі. Він дуже високо цінував талант юнака і забрав його с собою до Венеції. Так 17-річний Д. Бортнянський у 1768 році виїхав до Італії. Головною метою молодого композитора і його вчителя було заглиблення в оперний жанр. Бортнянський швидко оволодіває секретами музичної майстерності, вивчає музику в Болонській, Римській та Неапольській академіях. За час десяти¬річного перебування в Італії він пише свої перші інструментальні та хорові твори, опери на античні сюжети — «Креонт» (1776 р.), «Алкід» (1778 р.), «Квінт Фабій» (1779 р.); вокально-інструментальні ансамблі «Ave Maria», «Solve regina»; хорові композиції «Німецька обідня», «Російська вечеря». Всі вони були поставлені на сценах італійських театрів і проходили з тріумфальним успіхом.
Повернувшись до Росії у 28-річному віці, Дмитро Бортнянський упродовж 1779-1796 рр. був придворним композитором і клавесиністом при великому князі Павлі І у Гатчині і Павловську. Саме в цей період митець досяг найбільших успіхів у своїй творчості, всебічно розкрив свої обдарування як композитор, створюючи велику кількість творів. Він пише опери «Свято сеньйора» (1786 р.), «Сокіл» (1786 р.), «Син-суперник» (1787 р.) та багато інших вокально-інструментальних та хорових творів.
У 1796 р. у житті Дмитра Бортнянського відбулися значні зміни. Він отримав чин статського радника та посаду директора Придворної співацької капели. Це дозволило йому здійснити реорганізацію капели, поповнити її колектив талановитими співаками і музикантами, переважно вихідцями з України та активно проводити виважену адміністративну діяльність, поєднуючи диригентську і педагогічну роботу. Він домігся покращання матеріального забезпечення хористів, дбав про те, щоб хорова капела набула самостійного статусу як незалежний мистецький колектив. І таке рішення було прийняте у 1800 році, а у 1802 — засновано Петербурзьке філармонічне товариство. Хорова капела виконувала ораторії та хорові твори Й. Гайдна, В. Моцарта, Керубіні, Генделя, Л. Бетховена тощо. За час його керівництва капела досягла таких вершин майстерності, що в першій половині XIX ст. з нею не міг зрівнятися жоден хор Європи.
У 1804 році митець стає почесним членом Академії мистецтв. Творча діяльність Бортнянського розгорнулася на повну силу. Музична спадщина композитора, багата й різноманітна в жанровому відношенні, справила помітний вплив на розвиток української, російської та світової хорової культури. За своє життя він став автором понад 100 творів хорової церковної музики, в тому числі сонати, симфонії, близько 70 концертів, з них 35 для чотириголосного змішаного хору та 10 для двох хорів, 2 літургії, пісні та кантати, а також камерно-інструментальні твори, в яких відобразилися переважно мотиви української народної пісенності. Церковно-вокальний стиль Бортнянського є вершиною тогочасного мистецтва. Його твори відзначаються яскравою мелодикою та композиційною майстерністю, завжди виконуються та сприймаються з піднесенням. Недаремно його музикою захоплювалися Берліоз та Бетховен, а шанувальники його творчості називали Бортнянського «українським Моцартом». На його творах вчилися видатні українські композитори: М. Лисенко, М. Леонтович, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, К. Стеценко та інші.
Овіяний славою, оточений загальною пошаною, великий композитор, диригент, педагог, громадський діяч Дмитро Степанович Бортнянський у 74 роки несподівано помер 27 вересня 1825 року. Легенда розповідає, що старий композитор заснув навіки під звуки свого концерту, виконуваного його улюбленими вихованцями. На Смоленському кладовищі, що на Василівському острові в Петербурзі, його вдовою Анною Іванівною Бортнянською, було встановлено скромний обеліск.
Майже півстоліття життя Дмитра Бортнянського було пов'язане з музичною освітою та творчістю. В наш час його музика продовжує свій тріумфальний хід по концертних залах різних країн та континентів. Спадщина нашого великого земляка по праву належить до найчудовіших сторінок музичної культури світу. На його честь поставлені пам’ятники в Глухові, Новгороді та Нью-Йорку. Його музика продовжує втішати душу і серце мільйонів людей на планеті.
Поданий нижче інформаційний бібліографічний список може бути використаний під час проведення уроків музики та у позакласній виховній роботі при підготовці бесід, вечорів, музичних годин, присвячених долі цього геніального українського музичного діяча. В ньому представлені літературно-критичні матеріали, електронні ресурси та аудіовізуальні джерела, куди входять музичні твори композитора, що висвітлюють життя і творчість Дмитра Степановича Бортнянського.
До змісту Наступна 