I. Родина Грімм. Дитячі роки та навчання
Якоб Грімм народився 4 січня 1785 року в місті Ханау, що у південно-східній частині землі Гессен (Німеччина). З раннього дитинства він дуже дружив зі своїм молодшим братом Вільгельмом, який з’явився на світ 24 лютого 1786 року
Батько хлопців був адвокатом і незабаром після народження братів посів місце окружного судді в невеличкому укріпленому містечку Штайнау, куди вся сім'я переїхала у 1751 р. У «Власноручному життєписі» Вільгельм Грімм писав про батька, що він був найвищою мірою працелюбною, порядною, ласкавою людиною, його письмовий стіл і шафи з книгами були дбайливо утримуваними. Роки життя в Штайнау, що стоїть на перехресті торгових шляхів, брати згадували як час хай і нетривалого, але раю.
Матір Якоба і Вільгельма — Доротея Грімм за тринадцять років сімейного життя народила вісьмох дітей, двоє з котрих померли, а шістьох після смерті чоловіка вона виховувала сама. У сім'ї Грімм панувала атмосфера поваги до родини, особливої любові до рідного краю та релігійного послуху. У 1796 році, коли старшому брату Якобу виповнилося одинадцять, батько Філіп Вільгельм помер, і сім’я змушена була переїхати в тісну квартиру. Через два роки помер і дідусь, залишивши матір надіятися лише на себе. Тільки завдяки допомозі материної сестри діти змогли отримати освіту.
З раннього дитинства брати проявили блискучі здібності і прагнення до навчання. У 1798 р. Якоб і Вільгельм переїхали в місто Кассель, з яким пов’язані шкільні роки у гімназії Фрідріха. У 1802 р. Якоб, а у 1803 р. і Вільгельм, продовжуючи сімейну традицію, вступили до юридичного факультету університету в Марбурзі. В університеті брати познайомилися з Фрідріхом Карл фон Савіньї, який заснував історико-юридичну школу університету, що об’єднувала юристів, лінгвістів та істориків. Його лекції справили на Якоба Грімма сильне враження: в них приваблювала «свобода і жвавість викладу», дивовижним чином поєднані з «почуттям міри та спокою». Постійне спілкування братів із Савіньї спочатку на лекціях, а згодом і вдома, у бібліотеці професора, переросло у багаторічну дружбу. Це був наймолодший професор університету, всього на шість років старший за Якоба. Саме в бібліотеці Савіньї Якоб Грімм вперше побачив Бодмерівське видання німецьких мінезингерів, поетичну спадщину яких у подальшому брати ретельно вивчали. В Марбурзі, маленькому університетському місті, брати Грімм повною мірою відчули, що таке освіта і наука, використали благодатні можливості для розширення свого духовного світу та знайшли той шлях і ту справу, якою займалися віддано, завзято та плідно все своє життя.
У родині крім Якоба та Вільгельма, яких називали «братами-казкарями», виховувалися Карл Фрідріх (1787-1852), Фердинанд Філіпп (1788-1844), Людвіг Еміль (1790-1863) та єдина і тому улюблена дівчинка Шарлотта Амалія (1793-1833).
Карл Грімм відносно рано почав вчитися комерційній справі, але оскільки мав здібності до мов, дозволив собі відмовитися від професії, яку не любив. Він почав заробляти на хліб викладанням іноземних мов і мав багато учнів, які на все життя залишилися вдячними своєму вимогливому, але справедливому вчителю. Карл видав книгу з галузі комерції, посібник з граматики французької мови, здійснив поїздку «літературознавчого характеру» до Англії.
Людвіг Еміль Грімм мав неперевершений талант художника і був професором Академії образотворчих мистецтв в Касселі. Не менш вагомим внеском у німецьку культуру стала і його книга «Спогади про моє життя». Людвіга називають біографістом сімейства Гріммів, і до тепер літературознавці різних країн, які цікавляться творчістю «братів-казкарів», звертаються до його спогадів, у яких велика увага приділяється усім членам сімейства.
Найбільш загадковим було життя та творча діяльність наймолодшого брата Фердинанда. Він збирав фольклор і відсилав старшим братам — це була досить напружена робота. Брати-казкарі багато використали з надісланого, але частина залишалася незатребуваною. Тож після його смерті було видано три самостійних збірника казок Фердинанда.
Плід його творчих зусиль — це видання «Народні перекази». Вони являють собою твори, які за ніжністю, витонченістю і тендітністю можна порівняти хіба що з екзотичною квіткою лотоса. І якщо у своєму виданні «Німецькі перекази» брати-казкарі прагнули зберегти історичне обличчя Німеччини, національний колорит, то Фердинанд був ближче до романтиків — він показав поетичну душу німецького народу.
Сестра Шарлотта Амалія після смерті матері взяла на себе усі господарські обов’язки і турботу про братів, які матеріально забезпечували і підтримували її.
Повернутися назад Читати далі