Про півника та курочку і про хитру лисичку
Були собі півник та курочка.
Набридло їм якось дома сидіти, і пішли вони мандрувати по світу.
Ось ідуть вони зеленим гаєм, навколо вітрець кущі колихає, на кущах зеленіє свіже листячко, а між ним ягідки, як червоне намистечко.
От курка й каже:
- Півник-когутик,
зламай мені прутик
з зеленими листками,
з червоними ягідками.
Тільки півник хотів зламати, а з-під кущика зайчик із своєї хати:
- Хто-хто тут ходить по моєму гаю? Хто-хто мої кущики ламає?
Злякався півник:
- Ходім краще далі. Тут якісь звірі живуть небувалі, і вуха в них довгі, і самі вони сірі. Мабуть, це дуже страшні звірі.
Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітрець кущі колихає. На кущах горішки і зелене листя.
А курочці дуже хочеться їсти. От вона знов і просить:
- Півник-когутик,
зламай мені прутик,
де листя зеленіше,
де горішків рясніше.
Тільки намірився півник зламати, а з дерева білочка із своєї хати:
- Хто-хто тут ходить по моєму лісі? Хто гілля ламає на моєму горісі? Злякався півник:
- Ходім краще далі. Бачиш, які тут звірі зухвалі. І вуха в них з китицями, і хвіст пухнастий. Мабуть, хочуть на нас напасти.
Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітер дерева колихає, під деревами рясна травичка, а на деревах листя й смачні кислички. А курочка вже не може терпіти, починає півника знову просити:
- Півник-когутик, зламай мені прутик, хоча б невеличкий, хоч дві кислички!
Насмілився півник, почав ламати. Аж тут лисичка виходить з хати, така ласкава, розпушила хвостик:
- Ах, прошу, прошу до мене в гості! Ось відпочиньте в моїй хатинці - у мене є тут для вас гостинці, найкращі яблучка, смачні горішки. У вас, напевно, стомились ніжки, бо ви далеко йшли по гаю. А я давно вже на вас чекаю.
Півник та курочка дуже зраділи:
- Ой, які ж тут звірі хороші та милі!
А хитра лисичка міркує собі: «Це ж мені буде добрий обід». Ось дала вона їм гостинців, лишила їх у своїй хатинці, а сама побігла по вовка-сусіду, щоб запросити його до обіду. Півник і курочка добре поїли, і відпочили, і так звеселіли, що півник навіть почав співати.
Тут саме зайчик біг мимо хати. А зайчик насправді був дуже добрий.
- Ти,- каже,- півник, занадто хоробрий. Хіба ти не знаєш цієї лисиці? Ось буде тобі за оті кислиці!
А півник та курочка не ймуть йому віри:
- Та тут же такі хороші звірі!
Коли це білочка - плиг та плиг. І враз у віконце побачила їх. А білочка теж була зовсім не зла.
- Тікайте,- каже,- швидше з цього кубла. Бо ця лисиця страшна та хижа, вона вас зараз обох заріже.
Тут виглянув півник на подвір’я, а на подвір’ї - куряче пір’я...
- Ой, ой, треба й справді мерщій тікати!
А вже лисиця йде до хати, і вовк за нею, страшний та хижий.
Іде й радіє, що буде їжа.
Тільки стали вони на поріг, а півник та курочка в віконце - плиг! Та під кущами, під деревами та рясноцвітними муравами - мерщій додому! Та ледве встигли!..
А вовк з лисицею бігли, бігли - та не знайшли під кущами й сліду. І залишилися без обіду!
Забіла Н. Веселий корабель. - К., 2004. - С. 99-100.