Бріф, бруф, браф
Бріф, бруф, браф
Два хлопчики гралися у дворі, вигадуючи свою таємну мову, що її ніхто інший не зрозумів би.
— Бріф, браф,— мовив перший.
— Браф, броф,— відповів другий.
І обоє зареготалися.
На балконі другого поверху сидів добродушний старий синьйор і читав газету, а з вікна, що навпроти, виглядала не зла і не добра стара синьйора.
— Яка дурненька ця дітвора,— сказала синьйора.
Старий синьйор їй відмовив:
— Яз вами не згоден.
— Невже ви зрозуміли, про що вони балакають?
— Авжеж зрозумів. Перший сказав: «Який сьогодні гарний день!» а другий відповів: «Завтра буде ще кращий».
Синьйора наморщила носа, але змовчала. Хлопчики знову заговорили своєю мовою:
— Мараскі, барабаскі, піпірімоскі, — сказав перший.
— Бруф,— відповів другий. І обидва зареготалися.
— Невже ви й це зрозуміли? — сердито вигукнула стара синьйора.
— Авжеж, зрозумів,— відповів усміхаючись старий синьйор.— Перший сказав: «Як добре жити на світі!», а другий відповів: «Який світ гарний!»
— Невже таки світ гарний? — допитувалася стара синьйора.
— Бріф, бруф, браф,— відповів старий синьйор.
Джерело: Родарі Д. Бріф, бруф, браф / Д. Родарі // Планета Новорічних Ялинок / Д. Родарі. – Київ, 1967. – С. 83.