Пригода з Муром
Пригода з Муром
Дарка любить ходити на город. Там росте кукурудза, перебігаються між собою, аж очі болять, рядки буряків. Соняхи похитують жовтими крисанями, наче кажуть дівчинці:
− Доброго дня!
Кошеня Мур скрізь бігає за Даркою.
Минула Дарка виноград і так і стала: на землі, ніби молоденькі ягнички чи баранчики, простягнулись огірочки-пуп’янки. Дарка зірвала одного, витерла капустяним листком. Хрум-хрум – смачно як! Дає Мурові – кошеня відвертає голову. Десь зо п’ять огірків-пуп’янків з’їла Дарка й побігла до хати. Мур – за нею.
Забула Дарка про огірки.
Увечері прийшла мати з роботи, подалась на город, потім спитала Дарку:
− Хто це зірвав малі пуп’янки?
Дарка почервоніла.
− Не знаю, − відказала. – Хтось…
− Хтось? – здивувалась мама. – Дома лиш ти і Мур були.
Мати уважно подивилась на дівчинку, посміхнулась:
− А, − дивується й собі Дарка, а тоді каже: − Та то Мур з’їв!
− Ну, що ж, Мур винен, то й буде відповідати, що не дочекався, поки огірки виростуть. Не пустимо його на ніч до хати…
Піймала мама кошеня, винесла його надвір.
Почали готувати вечерю. Для себе і для тата з бабусею. Бо бабуся також ось-ось мала прийти з колгоспної кошари. Дарці чогось їсти не хочеться… Зирк у вікно – а Мур шкребеться у шибку. І так жалісливо дивиться на Дарку…
Дарка ледь не розплакалася.
− Що з тобою? – питає мама.
− Пусти Мура до хати, йому самому там страшно… − пересихає у дівчинки горло. − Він ніколи вже не їстиме огірків. І… ніхто ніколи не буде вже їсти … пуп’янків.
Джерело: Герасимчук Дмитро. Пригода з Муром / Д. Герасимчук // Даринка / Д. Герасимчук. – Київ, 1977. – С. 10.