Івасик-Телесик
Івасик-Телесик
(казка)
ДІЯ ПЕРША
КАРТИНА ПЕРША
Селянська українська хата. Цвітуть соняшники. Красується перед вікнами рясний кущ троянди. На тину розвішано рибальську сіть, на стовпцях – глечики. За хатою лягли гірські схили, уквітчані садами. Де-не-де визирає серед них хата або краєчок стріхи. В’ється під горою річка. Сидить дід Овсій біля тину, стругає весельце й співає.
Дід Овсій
Онукові Івасеві
Стружу нове весло,
Бо він рибальством славиться
У нас на все село.
Як сяде він у човника,
Погляне навкруги,
Поманять його далеччю
Зелені береги.
І візьме радо в руки він
Веселечко нове;
Одчаливши од берега,
Далеко попливе.
І буде він, співаючи,
Веселечком гребти,
І буде йому весело
У човнику пливти.
Стружись, стружись, веселечко,
Стружись, стружись, кленовеє!
Порадую Івасика
Хорошою обновою.
Закінчилась дідова пісня. По невеличкій паузі за сценою чути дитячу пісню.
Вишенька-черешенька доспіває,
Нас весняне сонечко звеселяє.
Соловейко тьохкає на бузочку,
Потанцюєм весело у садочку.
Затанцюєм весело і до танку
Запросим Івасика і Тетянку.
Вбігають діти, оточують діда Овсія.
Хлопчик
Здрастуйте, дідусю,
Доброго вам ранку!
Дівчинка
Кличемо до себе Йвасика й Тетянку.
Діти
Кому стрижете чудове
Це веселечко кленове?
Дід
Я стружу весельце Йвасику-онуку,
Щоб вловив він сома, карася і щуку.
Хлопчик
Хай же він виходить з хати
З нами трохи погуляти.
Дід
Ге, давно його немає,
Він ночей недосипає –
На човні сидить ізрання
Аж до пізнього смеркання,
Держить вудлище кріпко,
Ловить різную рибку.
Дівчинка
А де подружка моя,
Де Тетянка мила?
Я їй квітів принесла,
Хусточку обшила!
Дід
В ліс пішла вона високий
Через яр і два потоки.
В лісі рівна єсть поляна –
Тітка там живе Уляна.
Скоро й тиждень ось минає,
А Тетянки все немає!
Дід продовжує стругати весельце. З хати виходить Івасикова мати.
Катерина (дивиться в небо)
Сонце високо підбилось,
Хмарка з сходу подалась…
А і досі ще не снідав
Любий хлопчик мій Івась!
Ще б коли чого не сталось!
Ой, коли б не потонув!
Дід підвівся, підійшов до Катерини, показує рукою.
Дід
Бачиш там, на тому боці,
Свого човника припнув.
Держить вудлище кріпко,
Ловить різную рибку!
Мати йде до берега, гукає Івасика. Її оточують діти, слухають.
Катерина
Івасику-Телесику,
Приплинь, приплинь
До бережка!
Зварила тобі
Борщику
У глиняному
Горщику.
Приплинь, приплинь,
Івасику,
Приплинь, приплинь,
Телесику.
Голос Івасика (за сценою)
Пливу, пливу я, матінко,
Пливу, пливу швидесенько,
Везу тобі я рибоньку
У золотому човнику.
Діти (радо)
Пливе наш Івасик,
Пливе наш дружок,
Закружимо, діти,
Веселий танок!
Під час танцю дітей видно, як Івасик підпливає до берега. На ньому полотняна сорочечка, засукані штанці. В одній руці вудка, в другій наловлена риба на мотузці.
Діти продовжують танцювати. Стежкою йде тітка Уляна з вузликом. Одна дівчинка відривається від гурту, біжить їй назустріч.
Дівчинка
Здрастуйте, тітко Уляно!
Танок припиняється, діти оточують Уляну.
Діти:
Дуже раді вас, тітко, зустріти.
Уляна
Здрастуйте, здрастуйте, діти!
Хлопчик перший:
Звідки йдете?
Хлопчик другий
Що несете?
Дівчинка
Які гостинці?
В оцій хустинці?
Уляна
Назбирала вам кисличок
На полянці лісовій.
Всім роздам, лишу й Тетянці –
Любій дівчинці моїй.
Дівчинка
Та вона ж у вас, Тетянка?
Уляна
Ні, у мене не було!
Хлопчик
А пішла ж до вас у гості!
Уляна (стурбовано)
Йшла сама я у село.
Йшла полями, йшла лісами,
Через бистрі ручаї,
А Тетянки не стрічала.
(Після паузи)
Ні, не бачила її.
Катерина підходить до гурту.
Катерина
Може, ти жартуєш, сестро?
Уляна
Не до жартів. Я сумна.
Івасик
Де ж моя сестричка люба?
Дівчинка
Де Тетянка?
Хлопчик
Де ж вона?
Катерина (розпачливо)
Доню ж ти моя, голубко,
Зіронько моя ясна!
Що ж мені тепер робити?
Де мені тебе шукати?
Голоси
– Нема Тетянки!
– Тетянка зникла!
– Таке нещастя!
З усієї вулиці збігаються чоловіки, жінки, хлопці, дівчата.
Катерина
Ой, що ж робити?!
Тиждень минає –
Пішла у гості
Й досі немає.
Досі немає
Доньки моєї.
Як же я буду
Жити без неї?
Де ж ти, Тетянко?
Дівчинко мила.
Коли б я знала,
То б не пустила!
Катерину заспокоюють люди.
Всі
Не плач, Катерино, не треба –
Іще ж вона прийде до тебе.
Може у селі десь гостює,
Іще одну ніч заночує,
А на завтра знов на світанку
Ти зустрінеш любу Тетянку.
Дід
Не плач, дочко, – плач не поможе.
Катерина
Заспокоїть серця не можу,
Бо немає доньки моєї.
Як я буду жити без неї?!
До матері підходить Івасик-Телесик.
Івасик
Не плачте, мамо, не ридайте,
На мене сміло покладайтесь.
Піду шукати я сестричку, –
Перепливу широку річку,
Пройду крізь зарості колючі,
Через яри й ліси дрімучі,
Через чагарники проб’юся,
Назад з сестрою повернуся!
Катерина
Ой, не пущу тебе, мій сину,
Ще й ти в дорозі десь загинеш!
Івасик
Не згину, ні! Знайду сестрицю!
Дід
Я добру дам йому рушницю,
В дорогу дам йому чудове
Нове веселечко кленове.
Ще дам і шабельку-сестрицю, –
У путь-дорозі пригодиться!
Виходить. Всі умовляють матір.
Всі
Івасик-Телесик відважний –
В дорозі далекій не згине.
Він знайде, він знайде сестричку!
Пустіть його в путь, Катерино!
Катерина
Ну, добре… Я тебе пускаю,
У путь-дорогу виряджаю,
У путь-дорогу невідому!
Знайдеш сестру – вертайсь додому.
Сама ночей не буду спати –
Тебе все буду виглядати!
Дід виносить весельце кленове, рушницю й шаблю.
Дід
На тобі весло й рушницю,
Шаблю гостру не забудь,
Йди, шукай свою сестрицю, –
Вирушай в далеку путь!
Як побачиш звіра злого,
Не лякайся, не тікай, –
Заряди свою рушницю,
Добре цілься і стріляй!
Хай тобі всміхнеться щастя,
Квіти й трави голубі.
Путь-доріжка до Тетянки
Хай простелеться тобі!!
Івасик
Прощається з матір’ю, дідом, тіткою Уляною, прощається з людьми.
Я тепер рушницю маю
Я нічого не боюсь.
Я сестричку розшукаю
І додому повернусь.
Із рушницею цією
Обійду усі краї.
(Сідає в човника)
Гей, ви, човник і весельце, –
Друзі вірнії мої!
Прощавайте, дожидайте
Із сестричкою мене.
(Відпливає)
Катерина
Хай тебе, синочку милий,
Грім-негодонька мине.
Всі
Хай тобі всміхнеться щастя,
Квіти й трави голубі.
Путь-доріжка до Тетянки
Хай простелеться тобі!
ЗАВІСА
Джерело: Фомін Євген Павлович. Івасик-Телесик : казка / Є. П. Фомін, А. І. Шиян ; мал. Д. Шавикіна. – Київ, 1959. – С. 3-14 : іл.