Лісові балакуни
Лісові балакуни
Якось насварилися птахи на відомих лісових балакунів.
- Хоч би хвилинку помовчали! А то сорока цілісінький день скрегоче, плітки переказує. Зозуля все перераховує та часом помиляється. Пугач уночі лякає, спати не дає, а болотний бугай у річку дзьоба пустить та й гуде собі так, що аж на тому боці чути.
Засоромились балакуни. Зібралися докупи і кажуть:
- І ми помовчати вміємо! Відтепер аж доки нас не покличете, ми - ані пари з дзьоба.
І коли сонечко за ліс покотилося, сорока, зозуля, пугач усілися на високу сосну, а болотний бугай поблизу на березі річки в очереті, і замовкли.
Аж тут із нори під сосною вилізли руді лисенята та й почали гратися, борюкатися, одне одного наздоганяти, ще й вчитися голос подавати – гавкають тоненько, повискують, мов щенята. Пугач не втерпів, витріщив свої банькаті очі:
- Пугу! Пугу! Ану геть звідси,не заважайте нам мовчати!
Почувши це, болотяний бугай аж ревнув спересердя:
- І що ти за птах, пугачу! Відразу порушив дане слово мовчати.
А зозуля швидко перерахувала:
- Ку-Ку! Ні, не один, а обидва розбалакалися! Ку-Ку! Ку-Ку!
Тоді сорока, що спостерігала за всім цим з вершечка сосни, аж заскрекотала у захваті:
- Лише мені одній удалось промовчати! Скре-ке-ке!
І полетіла розносити плітки.
Джерело: Лісові балакуни // Українські народні казки / запис, упоряд. і літ. опрац. : М. Зінчук. – Чернівці, 2012. – Кн. 39 : Казки Чернігівщини. – С. 27-28.