ІНДУСТРІЯ ЧУДОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ
Хімічна наука розглядає властивості
й зміни тіл, склад тіл, пояснює причину
того, що з речовинами під час хімічних
реакцій відбувається.
М. В. Ломоносов
Усе, що є на нашій планеті – ліси й гори, ґрунти і води – народжене хімічними перетвореннями. Вугілля, що дає нам електрику, нафта, з якої отримують паливо для автомобілів і літаків, метали, виплавлені з руд, – усе це продукти хімічних реакцій. Будь-яка клітина живої тканини – це автоматичний хімічний завод, що монтує молекули відповідно до програми, точно й жорстко записаної на подвійних спіральних стрічках дезоксирибонуклеїнових кислот. Ця програма записана хімічним кодом — атомами вуглецю, кисню, водню, азоту.
Природа різноманітна і матеріали пропонує різні: міцні й крихкі, легкоплавкі й тугоплавкі, розчинні і кислотривкі, горючі і вогнетривкі. Але техніка, ставлячи все нові й нові вимоги, замовляє матеріали дедалі досконаліші. Тому сьогодні вчені-хіміки створюють у своїх лабораторіях речовини, яких немає в природі ,з незвичайними або поки що непередбачуваними властивостями. Можливості хімії безмежні. Хіміки беруть у природи нафту, газ, мінеральні солі, силікати й руди та перетворюють їх на мільйони різноманітних речовин: фарби, лаки, мило, добрива, моторне паливо, пластмаси, штучні волокна, біологічно активні речовини, косметику.
З книжок цього розділу ти довідаєшся про зародження та розвиток хімії, походження її назви, історії відкриття багатьох хімічних елементів та їхні властивості, періодичний закон та періодичну систему хімічних елементів Д. І. Менделєєва, цікаві досліди, досягнення сучасної хімії та видатних учених-хіміків усього світу: М. В. Ломоносова, Р. Бойля, Й. Я. Берцеліуса, О. М. Бут-лерова, В. І. Вернадського, І. Я. Горбачевського, А. В. Думан-ського та ін.
Василега М. Д. Цікава хімія.– 2-ге вид., переробл. і доповн.– К.: Рад. шк., 1989.– 188 с., 4 арк. ілюстр.: ілюстр.
З перших сторінок книжки розповідь автора захоплює та інтригує. У ній цікаво викладена непроста історія розвитку хімії від найдавніших часів, розповідається про походження її назви, про відкриття хімічних елементів, їхні властивості.
Термін «хімія» («хемія») вперше згадується у трактаті Зосимуса – єгипетського грека з міста Панополіса (бл. 400 р. н.е.). До наших днів цей твір, що налічує 28 книжок, дійшов неповністю. У ньому Зосимус розповідає, що «хімії», або «священного таємного мистецтва», людей навчили демони, які зійшли на землю з небес. Першу книжку – чорну магію, згідно із Зосимусом, де описувалися прийоми «таємного мистецтва», викрав у праотця Ноя проклятий ним син Хам і продав її єгипетським жерцям. Отже, від Хама і бере нібито початок хімія, яка у вільному перекладі означає не що інше, як... хамове ремесло.
На думку видатного історика хімії – французького вченого М. Бертло, назва «хімія» походить від слова «Хемі», або «Хума», яким стародавні єгиптяни називали свою країну, а також нільський чорнозем... Звідси «хімія» – чорне, як земля, «єгипетське мистецтво», що має справу з різними мінералами, металами та іншими продуктами земних надр.
Багато сторінок автор присвятив відкриттю, випробуванням і тріумфу періодичного закону Д. І. Менделєєва, унікальним властивостям органічних і неорганічних сполук, відомостям про лантаноїди, роль мікроелементів у живій природі. В останньому розділі книжки описано цікаві досліди.
Видатні вчені – хіміки: Довідник / Уклав В. Ю. Возний; Худож. оформ. М. А. Прохоренка.– К.: Рад. шк., 1973.– 112 с.: ілюстр.
Волков В. А. Выдающиеся химики мира: Биогр. справ. / В. А.Волков, Е. В. Вонский, Г. И. Кузнецова; Худож. В. В. Гарбузов.– М.: Высшая шк., 1991.– 656 с.: ил.
Полищук В. Мастеровые науки / Худож. А. Анно.– М.: Наука, 1989.– 287 с.: ил.– (Б-ка журн. «Химия и жизнь»).
У цих виданнях зібрано інформацію про життя та наукову діяльність учених-хіміків усього світу. Серед них є ті, хто своїми працями закладали передумови для здобуття хімією самостійності серед природничих наук. Є ті, чиї роботи зумовили підготовку і становлення хімії як науки. А також ті, котрі сприяли формуванню класичної хімії в кінці XVIII–на початку ХХ ст. і, насамкінець, ті, що брали участь у створенні досить складного організму новітньої хімії, яка відіграє велику роль у сучасному науково-технічному прогресі. Звичайно, не про всіх учених-хіміків розповіли автори цих книжок. Але вони намагалися не залишити поза увагою тих учених, яким належить дійсно істотний вклад у розвиток і вдосконалення хімічних знань. Це Р. Бойль, Й. Я. Берцеліус, А. Л. Лавуазьє, Д. І. Менделєєв, О. М. Бутлеров, Ж. Л. Гей-Люссак, І. О. Каблуков, С. В. Лебедєв, М. М. Зінін та ін. І серед них українські вчені: В. І. Вернадський, М. Д. Зелінський, А. К. Бабко, О. І. Бродський, І. Я. Горбачевський, А. В. Думанський, І. М. Францевич, В. П. Яворський та ін.
Книжка для читання з неорганічної хімії / Упоряд. В. А. Кріцман; Переклали з рос. А. І. Покидько, І. К. Лисенко.– К.: Рад. шк., 1985.– 289 с.: ілюстр.
Хімія – одна з найважливіших частин природознавства, наука, що вивчає речовини та їх перетворення...
У ХІХ ст. чітко сформувались два основних розділи хімії – неорганічна й органічна, в останню чверть століття в самостійну галузь оформилась фізична хімія. На кінець двадцятого століття дедалі більше розмиваються межі між двома основними розділами хімії – неорганічної й органічної. Звичайно, і одна, і друга зберігають свою специфіку й ніколи не втратять до кінця своєї індивідуальності... Органіки включають до сфери своїх інтересів дедалі більше хімічних елементів, тоді як неорганіки синтезують все більшу кількість координаційних сполук з органічними лігандами.
...сучасна неорганічна хімія – конгломерат багатьох напрямів дослідження окремих хімічних елементів і їх сукупностей. Скажімо, є хімія рідкісних елементів і рідкоземельних елементів, хімія радіоактивних елементів і хімія платинових металів. Зовсім недавно виникла хімія інертних газів. Але звичними стали й такі поняття, як «хімія азоту», «хімія фосфору», «хімія фтору», «хімія урану», – одне слово, хімічні дослідження деяких найважливіших елементів вилились у самостійні підрозділи неорганічної хімії.
У книжці детально розповідається про розвиток хімії, вклад у цю науку вчених усього світу: М. Ломоносова, Р. Бойля, А. Лавуазьє, Д. Дальтона, Ж. Гей-Люссака, Я. Берцеліуса, Ш. Жерара, С. Канніццаро, Д. Менделєєва, І. Каблукова та ін. Окремі розділи присвячено періодичному закону і періодичній системі елементів, властивостям і складу повітря, води, кислот, галогенів, елементів підгрупи кисню.
У виданні наведено багато цікавих фактів та історичних довідок.
Колтун М. Мир химии / Оформитель Б. Чупрыгин, подобрал и сост. ил. М. М. Колтун, фотомонтаж ил. выполн. худож. Е. Леонов и фот.-худож. А. Малахин, репрод. съемку и фот. – Н. Зимин, графики и схемы нарисовал В. Радаев.– М.: Дет. лит., 1988.– 303 с.: ил.
Надто простими здаються нам сьогодні визначення хімічних термінів, які наведено в сучасних підручниках і довідниках. Уже давно ми знаємо: Из чего же состоят химические соединения? Как устроены мельчайшие частицы материи? Как расположены они в пространстве? Что объединяет эти частицы? Почему одни вещества реагируют между собой, а другие – нет? Можно ли ускорить течение химических реакций? Вероятно, больше, чем для любой другой науки, для химии требовалось понимание первооснов, знание первопричин. И химики успешно применяли в своих рассуждениях основные положения атомно-молекулярной теории задолго до появления точных экспериментальных доказательств реального существования атомов и молекул.
Автор книжки розповідає, що пройшли роки наполегливих пошуків, перш ніж ученими була внесена ясність в уявлення про природу матерії. У хімічну науку ввійшли праці тих, хто відкрив закономірності, підтверджені майбутніми поколіннями дослідників: А. Лавуазьє, О. Бутлерова, Д. Менделєєва, Ю. Лібіха, С. Арреніуса, Г. Гесса, У. Гіббса та інших. Багато сторінок видання присвячено відкриттю та цікавим властивостям «сімейства» газів, полімерів, рідин та твердих тіл.
Леенсон И. А. Занимательная химия / Оформ. серии А. Ефре-мова, худож. М. Хавторин.– М.: РОСМЭН, 2000.– 103 с.: ил.– (Школьнику для развития интеллекта).
Эта книжка познакомит вас лишь с некоторыми «стеклышками» из огромной «химической мозаики». Одни из них появились сравнительно недавно, при жизни нынешнего поколения. Другим много веков. Это те самые фундаментальные химические понятия, которые не будут уничтожены со временем.
Даже еще не начав изучать химию в школе, вы поймете почти все, о чем тут написано. В книге нет химических формул, которые обычно пугают новичков. А если вы в химии не новичок и любите ее, то тоже найдете здесь для себя много нового и интересного. Если же у вас есть склонность к экспериментированию и вам хочется все проверить, что называется, собственными руками – эта книжка поможет вам провести некоторые не очень сложные опыты.
Найперше автор книжки пропонує зайнятися вимірами маси і об’єму, густини металу, діаметра атома, довжини молекули. А потім ти довідаєшся про хімічний аналіз, вивчення і вирощування кристалів, розгадуватимеш таємниці світіння та радіоактивних перетворень.
Леенсон И. А. Занимательная химия: 8-11 кл. / Худож. И. Сальникова.– М.: Дрофа, 1996.– (Хочу все знать).
Ч. 1.– 175 с.: ил.
Ч. 2.– 223 с.: ил.
Эта книга о разнообразных вещах и явлениях, так или иначе связанных с химией, о том, какими интересными могут оказаться даже самые элементарные сведения из школьного курса химии, если только приглядеться к ним повнимательнее. Автор запрошує разом з ним проводити невеликі експерименти, інколи навіть справжні розслідування, зазвичай цікаві і захоплюючі. І все це заради того, щоб довідатися про несподіване в добре відомих у побуті чи з підручника хімії, або й невідомих раніше, хімічних елементах.
У першій частині видання автор досліджує кухонну сіль. Что в ней может быть необычного? Любой школьник знает, что поваренная соль – это хлорид натрия, который хорошо растворим в воде и образует бесцветные кристаллы кубической формы. Но вот перед нами хорошо ограненный восьмигранник – октаэдр красивого сине-фиолетового цвета. Трудно поверить, что это тоже поваренная соль. И все-таки…
А як речі стають позолоченими? На що здатний аміак? Як може знадобитись лампа, що перегоріла? Які парадокси (виключення із звичних закономірностей в хімії) можна спостерігати із киснем?
Із другої частини книжки ти довідаєшся про незвичайні властивості озону і його дію на здоров’я людини, про небезпечність ртуті і «підступність» азбесту, про цікаву історію відкриття трьох ізотопів водню – протія, дейтерія і тритія, таємниці малахіту та інше. А завершується видання розповіддю про сторінки Книги рекордів Гінесса, присвячені хімії.
Петрянов И. В. Вездесущие аэрозоли / И. В. Петрянов, А. Г. Сутугин; Худож. А. Б. Симаков.– М.: Педагогіка, 1989.– 111 с.: ил.– (Б-чка Дет. энцикл. «Ученые школьнику»).
Все мы знаем, что самое нужное для человека – воздух, что воздух – это смесь азота и кислорода с примесями водяного пара, диоксида углерода и инертных газов. Специалисты по физике атмосферы считают воздух аэрозолем, поскольку кроме смеси газов он всегда содержит частицы твердых и жидких веществ в количестве от миллиона до миллиарда на 1 м3…
Источники поступления аэрозольных частиц в атмосферу делят на естественные и антропогенные, т. е. связанные с деятельностью человека. Аэрозоль, содержащийся в атмосфере вдали от мощных источников, как естественных (извержения вулканов, пыльные бури, лесные пожары), так и антропогенных (в результате человеческой деятельности), называется фоновым. Про важливу роль у житті природи і людини, яку відіграють ці маленькі частинки речовин, розсіяні в атмосфері планети – аерозолі, розповідають автори книжки – відомі вчені. Ти довідаєшся про успіхи вчених у боротьбі з негативною дією аерозолів на довкілля, про те, як використовують їх для отримання нових матеріалів, захисту врожаю, забезпечення роботи транспортних засобів та енергетичних установок.
Петрянов И. В. Великий закон / И. В. Петрянов, Д. Н. Трифонов; Худож. В. Д Радаев.– М.: Педагогика, 1984.– 127 с.: ил.– (Б-чка Дет. энцикл. «Ученые школьнику»).
Законы природы, открытые человеком, различны по объему познанного и по тому, в каких областях познания мира они действенны… Но законы сравнимы по самому главному – по-возможности предсказания нового, предвидения неизвестного. Периодический закон в этом отношении не имеет равных в истории науки. Менделеев указал путь направленного поиска в химии будущего…
Открыт новый закон природы. Вместо разрозненных, не связанных между собой веществ перед наукой встала единая стройная система, объединившая в одно целое все химические элементы…
Но запомнить последовательность расположения химических элементов в менделеевской таблице – это еще недостаточно, да это и не нужно. Нужно другое: понять, как различные элементы связаны между собой и почему они так связаны. Только тогда периодическая система окажется богатейшим хранилищем информации о свойствах элементов и их соединений…
Саме про такі зв’язки між хімічними елементами зі знанням справи і, разом з тим, дохідливо і цікаво розповіли автори цієї книжки – відомі вчені. Багато сторінок вони присвятили періодичному закону Д. І. Менделєєва, його відкриттю і випробуванням.
Рошаль А. Д. Химия – это просто!: Занимат. учеб. по химии / Худож. В. Ю. Юрашко.– Х.: Ранок: Веста, 2002.– 135 с.
Книжку, яку ти тримаєш в руках, можна використовувати, як посібник для факультативного вивчення хімії в школі, можна читати самостійно і не тільки читати, а й проводити нескладні хімічні досліди разом зі своїми однокласниками чи дорослими.
Видання складається із двох основних частин. Перша – присвячена історії хімії. У ній автор наводить багато легенд та цікавих фактів про зародження хімії, найдавніші хімічні ремесла (фарбування тканин, парфумерія, фармація), виготовлення кераміки та скла, добування металів та металургію, про алхімію та її досягнення – класифікацію речовин. У другій частині видання йдеться про атомно-молекулярне вчення в хімії. Автор розповідає про Роберта Бойля, котрий досліджував будову речовини, про Амадео Авогадро, який зробив останній крок до сучасних понять «молекула» і «атом». Цікаво буде довідатися про розміри і масу молекул, їхню форму, колір, про хімічні процеси й хімічні реакції, властивості атомів, про періодичну систему хімічних елементів Д. І. Менделєєва, незвичайні історії про назви елементів, про брутто-формули та ін.
Кожний розділ книжки супроводжується невеликими лабораторними роботами.
Трифонов Д. Н. Как были открыты химические элементы / Д. Н. Трифонов, В. Д. Трифонов; Худож. Б. Б. Авзурагов.– М.: Просвещение, 1980.– 224 с.: ил.
Історія хімічних елементів починається з їхнього відкриття і є великою частиною історії людських знань. Автори книжки розповідають у хронологічній послідовності про відкриття ста семи хімічних елементів. Видання складається із двох частин: у першій – розповідається про елементи, які знайдено в природі, у другій – про синтезовані елементи.
Большинство химических элементов, известных к настоящему времени, были обнаружены в природных объектах, будь-то различные руды и минералы или земная атмосфера, и можно с уверенностью сказать, что в природе более нет новых элементов, которые когда-либо будут найдены. Сюда причисляются все стабильные элементы, а также те, которые относят к естественнорадиоактивным. Их можно назвать и так: «открытые посредством анализа». Они существуют независимо от человека, от его знаний и методов исследования. Они существовали и на самых ранних этапах эволюции солнечной системы, когда формировалась планета Земля…
Более 90 % элементов, найденных в природе, являются стабильными, т.е. не проявляют свойства радиоактивности. Они занимают в периодической системе Д. И. Менделеева клетки с 1 по 83, начиная от водорода и кончая висмутом…
Естественно-радиоактивных элементов на Земле значительно меньше. Их последовательность в таблице начинается с положения (Z = 84) и кончается ураном (Z = 92)…
После того, как был открыт последний из стабильных элементов – рений, в таблице между водородом и ураном недоставало лишь четырех элементов с порядковыми номерами 43, 61, 85, 87. Все они были синтезированы до второй мировой войны… именно они открывают историю синтезированных элементов.
Цим синтезованим елементам присвячено другу частину книжки. В її окремому розділі йдеться про історію відкриття трансуранових елементів: нептунія, америція та ін.
Харлампович Г.Д. Многоликая химия: Кн. для учащихся / Г. Д. Харлампович, А. С. Семенов, В. А. Попов; Худож. А. М. Орлов.– М.: Просвещение, 1992.– 159 с., 4 арк. ил.: ил.
…человек сталкивается с химией на каждом шагу: в кухне и столовой, при ремонте квартиры и стирке белья, умывая руки и работая в саду, в аптеке и в автомобиле. Наша жизнь, наше здоровье, наше настроение тесно связаны с бесчисленными химическими процессами вокруг нас и в нас самих.
Прогресс, развитие человеческого общества сопровождаются все более широким использованием новых материалов, новыми химическими процессами. Но, к сожалению, очень многие плохо представляют себе особенности химических превращений различных веществ и материалов, их свойства и воздействия на людей… К тому же, по неграмотности, можно неправильно использовать новые изделия, новые вещества. Неправильный выбор лекарства ухудшает здоровье. Неудачный подбор смазочного масла выводят из строя автомобиль. Неудачное сочетание удобрений и ядохимикатов может сделать бесплодным садовый участок, а если какие-то плоды и удастся вырастить, то они могут оказаться опасными для здоровья, а то и жизни людей. Книжка допоможе успішно розвивати свої хімічні знання, а головне – привчити себе користуватися ними на практиці, у будь-якій ситуації вибрати потрібний і найкращий матеріал, правильне, з позиції екології, безпеки і хімії, рішення.
Шаховская А. С. Тайна старого гнома / Худож. Т. К. Баленко и др.– К.: Довіра, 1997.– 287 с.: ил.– (Сер. «Панорама»).
«Все! Отныне никаких двоек и троек! Мы вместе будем обожать химию, эту прекрасную и удивительную науку!». Такими словами закінчується урок у школі, і учні – герої цієї книжки – вирішили так не випадково. Вони пройшли заплутаними дорогами непростої науки хімії, багато чого зрозуміли і про що довідались.
Трагедии и драмы, фарсы и комедии из жизни химических элементов и веществ. Загадки отравления Наполеона, Ивана Грозного и их раскрытие. Истории открытий стекла и мыла, каучука и фосфора, азота и кислорода. Достоинства и слабости, величие и низость веществ и элементов. Путешествия во времени и пространстве. Аллотрпия, амфотерность, валентность, изотопы и многие другие «жуткие» вещи – доступно и интересно.
Допитливим про цікаве
(З книжок розділу)
Полоній, як і його «єдинокровний» предок радій, надзвичайно радіоактивний...
Проведені дослідження показали, що тютюн має властивість концентрувати в собі помітні кількості полонію... При згорянні тютюну полоній разом з димом потрапляє в легені курців і опромінює там живу тканину.На думку медиків, це одна з найістотніших причин захворювання на рак легень і горла.
(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 50–51).
У природі озон утворюється з молекулярного кисню під дією ультрафіолетових променів у стратосфері на висоті 15-30 км над рівнем океану. Озоновий шар дуже розріджений і якби його вдалося стиснути при звичайному атмосферному тиску, він мав би товщину всього 2-3 мм! Незважаючи на це, озон – надійний щит від палючих і смертоносних короткохвильових ультрафіолетових променів. Молекули озону збирають ультрафіолетові промені...
У нижніх шарах атмосфери утворення незначних кількостей озону спричинюється блискавками, чим і пояснюється відчуття свіжості в повітрі після грози.
(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 61).
Найбільшу кількість хімічних елементів (9) відкрив (синтезував) видатний американський учений Г. Сіборг разом зі своїми співробіт-никами: в 1940 р. – плутоній, у 1944-1946 рр. – америцій і кюрій, у 1949-1950 – берклій, каліфорній, у 1952-1954 – ейнштейній, фермій, у 1955 – менделєвій, у 1958 р. – резерфордій (нобелій).
(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 138).
Одна тонна граніту містить у середньому до 2,5 г урану і до 10 г торію. Отже, в гранітній скелі масою 1000 т є до 2,5 кг урану і до 10 кг торію. Граніти – майбутнє джерело ядерного пального, коли родовища уранових і торієвих мінералів повністю вичерпаються.
(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 146).
У 1843 р. було відкрито спосіб перетворення каучуку в гуму нагріванням його із сіркою. Винахідник назвав цей процес вулканізацією в честь міфічного бога підземних надр і вогню Вулкана. Оскільки самородну сірку добували під землею, а також помічали, що рідка сірка та її сполуки виділяються під час виверження вулканів, у міфах її називають «жовчю бога Вулкана».
(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 149).
Японські хіміки розробили спосіб переробки відходів поліетилену на пальне. Для цього використані поліетиленові вироби – тару, труби, плівку, електроізоляцію тощо розплавляють, добавляють порошкоподібного нікелю, і утворену суміш нагрівають при 5000С. При цьому відбувається каталітичний крекінг – розщеплення довгих полімерних ланцюгів на уламки з невеликою кількістю вуглецевих атомів. У результаті утворюється суміш газоподібних і рідких вуглеводів (бензин, гас).
(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 159).
Г. Кавендіш перший добув водень як самостійну речовину з певними, лише їй притаманними властивостями. Потім він обчислив густину водню (0,09 відносно густини повітря, взятої за 1) і встановив, що при взаємодії його з повітрям утворюється вибухова суміш.
(Книжка для читання з неорганічної хімії.– К., 1985.– С. 138–139).
Водень можна розглядати і як звичайне, хімічне, але найкалорійніше пальне. Теплота згоряння водню – 117500 кДж/кг – майже втричі більша, ніж у нафти й нафтопродуктів, і приблизно в чотири рази більша порівняно з кам’яним вугіллям.
Ще Костянтин Едуардович Ціолковський вважав водень за пальне для двигунів майбутнього.
(Книжка для читання з неорганічної хімії.– К., 1985.– С. 139–140).
З хлором, точніше, з його сполуками у вигляді кухонної солі людство знайоме вже давно. Археологічні розкопки свідчать, що в Прикарпатті почали добувати сіль кілька десятків тисячоліть тому, на Кавказі – чотири-п’ять тисяч років тому, в горах Пенджабу (Індія) – понад три тисячі років тому. З давніх-давен був відомий спосіб добування кухонної солі з морської води. Яскравий опис добування кам’яної солі в Лівії є в творах грецького історика Геродота (V ст. до н.е.).
(Книжка для читання з неорганічної хімії.– К., 1985.– С. 234).
Йод у чистому вигляді – це тверда темно-сіра кристалічна речовина з металічним блиском, майже в два рази важча за алюміній. Йод має чудові властивості: при нагріванні він, не плавлячись, переходить у газоподібний стан (переганяється, або сублімується). Ось ця властивість йоду і сприяла відкриттю його.
Звичайно вважають, що йод уперше виділив у 1811 р. французький промисловець і хімік-любитель Бернар Куртуа.
(Книжка для читання з неорганічної хімії.– К., 1985.– С. 236).
Бром – елемент багато в чому незвичайний. Він єдиний метал, який за звичайних умов перебуває в рідкому стані.
(Книжка для читання з неорганічної хімії.– К., 1985.– С. 241).
Среди инертных газов на Земле больше всего аргона, который удалось выделить в чистом виде раньше других его собратьев.
(Колтун М. Мир химии.– М., 1988.– С. 80).
Кислород – чрезвычайно активный химический элемент. Имеются соединения кислорода со всеми элементами таблицы Менделеева, кроме гелия, неона и аргона. Кислород входит в состав большинства жизненно важных неорганических соединений, и среди них – вода, белки, углеводы, жиры, костная ткань живых существ…
Увидеть кислород воочию можно лишь…охладив его до – 182, 90С. При этой температуре он представляет собой жидкость светло-голубого цвета…
(Колтун М. Мир химии.– М., 1988.– С. 103).
Существование воды на Земле в трех агрегатных состояниях – газообразном, жидком и твердом – обязано… обращению Земли вокруг Солнца на среднем расстоянии 149,6 миллиона километров. Если путь световых лучей от Земли до Солнца составлял бы менее 134 миллионов километров, то вся вода океанов, морей и рек, как показали расчеты, испарилась бы.
Увеличение расстояния между Землей и Солнцем до более чем 166 миллионов километров привело бы к тому, что жидкой воды на нашей планете не осталось – она полностью превратилась бы в лед.
(Колтун М. Мир химии.– М., 1988.– С. 151).
…самый дорогой сейчас металл – калифорний, химический элемент с порядковым номером 98. К 1984 году ученые изготовили всего один грамм калифорния, и стоил этот грамм один миллиард долларов.
(Колтун М. Мир химии.– М., 1988.– С. 170).
Столь часто применяемые в современной науке и нашей повседневной жизни слова «полимеры» и «органическая химия» впервые предложил использовать Й. Берцелиус, не веривший, что ученые когда-либо смогут успешно соперничать с природой в получении сложных органических молекул.
(Колтун М. Мир химии.– М., 1988.– С. 236).
Среди прочих газов аммиак выделяется своей огромной растворимостью в воде: при нормальных условиях 1 мл воды способен поглотить 1170 мл аммиака, т.е. больше литра!
(Леенсон И. А. Занимательная химия. Ч.1.– М., 1996.– С. 30).
Диоксины… могут образоваться в качестве отходов на некоторых химических производствах или при хлорировании загрязненной воды и уже в ничтожных концентрациях угрожать здоровью людей (диоксины даже попали в «Книгу рекордов Гиннеса»).
(Леенсон И. А. Занимательная химия. Ч.2.– М., 1996.– С. 7).
Озон и кислород – единственный пример образования одним химическим элементом двух газообразных (при обычных условиях) простых веществ. Молекула кислорода состоит, как известно, из двух атомов, а озона – из трех, причем эти три атома расположены не на прямой линии, а под углом. Это приводит еще к одной уникальности озона – из всех газообразных простых веществ только молекулы озона полярны, т.е. представляют собой диполи с разделенными в пространстве зарядами.
(Леенсон И. А. Занимательная химия. Ч.2.– М., 1996.– С. 8).
Гарольд Клейтон Юри (1893-1981) – признанный авторитет в области химии изотопов. В 1950 году поставил ставший классическим эксперимент по самопроизвольному образованию амино-кислот из смеси аммиака, метана, паров воды и водорода при пропускании через смесь электрических разрядов. Этим он доказал, что аминокислоты могли образоваться в атмосфере древней Земли под действием грозовых разрядов.
(Леенсон И. А. Занимательная химия. Ч.2.– М., 1996.– С. 53).
…метилфенхиловый эфир L-L-аспартиламиномалоновой кислоты. Это вещество в примерно в 33000 раз слаще сахарозы и, следова-тельно, разделяет с талином 1-2 место, а среди синтетических соединений выходит вперед. Его создатели, японские исследователи, немедленно взяли патент на применение этого дипептида в качестве пищевой добавки к прохладительным напиткам, джемам, шоколаду… Чтобы плитка шоколада стала привычно сладкой, достаточно долей милиграмма этой чудодейственной специи.
(Леенсон И. А. Занимательная химия. Ч.2.– М., 1996.– С. 222).
Наука о кристаллах началась с изучения горного хрусталя. Его блестящие бесцветные кристаллы впервые нашли еще в древности… в швейцарских Альпах… Древние думали, что это особая форма замерзшей воды, и назвали вещество хрусталем (так по-гречески звучит слово «лед»)…
Горный хрусталь – это чистый кристаллический кварц, соединение кремния и кислорода.
(Леенсон И. А. Занимательная химия.– М., 2000.– С. 38–39).
Любопытно, что в современной таблице Менделеева нет ни одного (!) элемента с целочисленной атомной массой. Объясняется это разными причинами. Одну из них, очень важную, обнаружил английский ученый Ф. Астон в 1919 г.
Астон открыл, что у элементов могут быть «близнецы-братья», все на одно лицо (с точки зрения химика), но один чуть полегче, другие потяжелее. Этих близнецов назвали изотопами. Из встречающихся в природе элементов (а их почти 90) только у 20 нет «родственников» – это элементы-одиночки.
(Леенсон И. А. Занимательная химия.– М., 2000.– С. 76).
Арабские алхимические названия многих веществ до сих пор хранятся в современных языках. Одни слова со временем отбросили от себя приставку аль-, а другие прекрасно уживаются с нею. Арабское слово аль-нушатир превратилось в современное нашатырь, аль-борак стало называться боракс или бура. От слова аль-кали (синоним слова аль-борак) произошли названия металла калия и целого класса растительных веществ – алкалоидов. Навсегда приставка аль- оказалась привязанной к веществам, которые современные химики называют спиртами: арабское слово аль-кохоль стало звучать чуть-чуть иначе и произносится теперь как алкоголь.
(Рошаль А. Химия – это просто.)
Когда-то Менделеев называл элементы второго и третьего периодов типическими. Он считал, что их химические особенности как бы определяют все последующее настроение системы…
Расскажем об одной удивительной особенности второго периода: три принадлежащих ему элемента – углерод, азот, кислород вместе с водородом являются составными частями органической материи. Так сказать, своеобразными ответственными за жизнь на Земле.
(Петрянов И. В. Великий закон / И. В. Петрянов, Д. Н. Трифонов.– М., 1984.– С. 65–66).
Если спросить ученых, какие из открытий ХХ в. важнейшие, то едва ли кто-нибудь забудет назвать искусственный синтез химических элементов. За короткий срок – менее 40 лет – список известных химических элементов увеличился на 19. И все 19 элементов были синтезированы, приготовлены искусственным путем.
(Петрянов И. В. Великий закон / И. В. Петрянов, Д. Н. Трифонов.– М., 1984.– С. 82).
… в любой энциклопедии, в любом учебнике по химии читаем: франций (порядковый № 87) открыт в 1939 г. французской ученой Маргаритой Перей. Кстати сказать, это третий случай, когда честь открытия нового элемента принадлежит женщине (раньше Мария Кюри открыла полоний и радий, Ида Ноддак – рений).
Франций относят к числу искусственно синтезированных элементов. Но все-таки сначала элемент был обнаружен в природе. Это изотоп франций – 223. Его период полураспада составляет всего 22 мин. Становится понятным, почему франция так мало на Земле.
(Петрянов И. В. Великий закон / И. В. Петрянов, Д. Н. Трифонов.– М., 1984.– С. 85-86).
Современное название «золото», по мнению историков химии, имеет своим корнем сол – солнце. Латинское название золота – аурум происходит от слова Аврора – утренняя заря.
(Трифонов Д. Н. Как были открыты химические эелементы / Д. Н. Трифонов, В. Д. Трифонов.– М., 1980.– С. 20).
Водород. Это один из самых удивительных элементов периодической системы – первый ее представитель, наиболее легкий из существующих газов. Элемент, открытие которого стало ключом к решению многих проблем химической теории. Элемент, атом которого, теряя единственный валентный электрон, становится «голым» хротоном. И поэтому химия водорода – это единственная в своем роде химия элементарной частицы.
(Трифонов Д. Н. Как были открыты химические элементы / Д. Н. Трифонов, В. Д. Трифонов.– М., 1980.– С. 36).
Чемпион по химической стойкости – фторопласт. Он спокойно переносит последовательную суточную обработку в концентри-рованных кислотах – серной (при 2900С), азотной (при 1000С) и царской водке (при 1000С). Куда до фторопласта любому благородному металлу! А причина проста: атомы фтора, расположившись «плечом к плечу», защищают от внешних воздействий длинную углеродную цепочку.
(Харлампович Г.Д. Многоликая химия / Г.Д. Харлампович, А.С. Семенов, В.А. Попов.– М., 1992.– С.110).
Когда туристы покидают место стоянки, они обычно или зарывают в землю или сжигают в костре образовавшийся мусор. Заметьте, пожалуйста, что при неполном сгорании поливинилхлоридных пластиков (например, прохудившиеся сапоги) выделяется хлоро-водород, оксид углерода, свободный хлор и фосген. Оба, в особенности последний, использовались в первую мировую войну как ОВ.
(Харлампович Г. Д. Многоликая химия / Г. Д. Харлампович, А. С. Семенов, В. А. Попов.– М., 1992.– С.110).
Легковой автомобиль расходует кислорода в 45-60 раз больше, чем его водитель.
(Харлампович Г. Д. Многоликая химия / Г. Д. Харлампович, А. С. Семенов, В. А. Попов.– М., 1992.– С.146).
