С 1901 по 1999 г. Нобелевской премии по химии был удостоен 131 ученый из 20 стран. ЛАБІРИНТАМИ ХІМІЇ
Складна і багатогранна наука хімія. Хімічні спостереження і знання про речовини та їхні перетворення людство накопичувало протягом тисячоліть. Ці знання поступово впорядковувались, виникали розділи і підрозділи хімії зі своїми галузями досліджень. І щоб не заблукати в численних лабіринтах хімії, у першому розділі покажчика рекомендуються енциклопедії, словники, довідники. Їх можна назвати своєрідним дороговказом для бажаючих проникнути в глибини цієї науки.
У книгах цього розділу стисло подано історію розвитку хімії, основні відомості з теоретичної, неорганічної та органічної хімії, наведено тлумачення найбільш уживаних термінів і понять, сучасні теорії; цікаво розповідається про окремі речовини та їхні перетворення, подано задачі та приклади їхнього розв’язання. Багато сторінок книг присвячено відомим ученим-хімікам, які збагатили цю науку своїми відкриттями: Р. Бойлю, А. Л. Лавуазьє, Й. Я. Берцеліусу, Д. І. Менделєєву, В. І. Вернадському, О. М. Бутлерову, Ж. Л. Гей-Люссаку, Г. І. Гессу, А. В. Думанському, М. Д. Зелінському, І. Я. Горбачевському, І. О. Каблукову, О. І. Бродському та ін.
Энциклопедия для детей. Т. 17. Химия / Глав. ред. В. А. Володин; Глав. худож. Е. Дукельская. – М.: Аванта +, 2000.– 637с.: ил.
Захоплююча розповідь про історію відкриттів, сучасні теорії, різноманітні галузі практичного застосування хімічної науки, хімічні речовини та їхні перетворення.
На сегодняшний день известно почти 20 млн. органических и около полумиллиона неорганических веществ. Часть из них (кислород, вода, белки, углеводы, нефть, золото и др.) дана нам природой в готовом виде, а другую часть (например, асфальт или искусственные волокна) человек получил путем небольшой модификации природных веществ. Но самую большую группу составляют вещества, которых раньше вообще не существовало, и человек синтезировал их самостоятельно.
У виданні наводиться багато цікавих рідкісних фактів, які раніше не публікувалися, вміщено фотоілюстрації. Основну розповідь доповнено багатьма статтями і нарисами, написаними талановитими хіміками-популяризаторами.
Сколько химий существует на свете? Одна, разумеется. Одна – самостоятельная часть естествознания. Ну а как же неорганическая, физическая, аналитическая химия?
Все это – разделы химии, и каждый из них имеет свой предмет исследования.
Эту «четверку» принято считать фундаментальной основой современной классификации химических наук.
Я пізнаю світ: Хімія: Дит. енцикл. / Авт.-упоряд. Л. Савіна; Худож. О. В. Кардашук, О. М. Войтенко.– К.: Школа, 2002.– 366 с.: ілюстр.
З перших сторінок цієї енциклопедії ти дізнаєшся про давню науку алхімію, з якої зародилася хімія. Алхіміки вірили в магічну силу філософського каменя, який, на їхнє переконання, здатен перетворювати неблагородні метали на золото. А ще вони були перейняті пошуками еліксиру довголіття...
Незважаючи на численні хиби, алхіміки були добрими експериментаторами. Прагнучи добути філософський камінь, вони відкрили безліч справді корисних для людини речовин: ліки, порох, селітру та інші солі, найважливіші кислоти тощо. Алхіміки не просто добували ці речовини, а ще й описували їхні властивості. Крім того, серед їхніх заслуг – відкриття багатьох важливих процесів: виплавляння з руд і очищення металів, добування різних органічних та неорганічних речовин...
Виникнення наукової хімії пов’язане з іменем Роберта Бойля. Він уперше спробував визначити, що таке хімічний елемент... Уявлення про елементи-речовини було одним із найбільших теоретичних досягнень хімії за двадцять століть з часів Аристотеля. То ж наступні сторінки книги – про походження найважливіших хімічних елементів та їхніх назв, про легенди пов’язані з ними, про дивовижні хімічні перетворення, про великих учених М. В. Ломоносова, Д. І. Менделєєва, О. М. Бутлерова, В. І. Вернадського, А. Лавуазьє, Ю. Лібіха, Й. Глаустера, М. М. Бекетова, А. В. Думанського та ін., їхні відкриття, про початки й накопичення знань з хімії в Україні.
* * *
Базелюк І. І. Довідкові матеріали з хімії / І. І. Базелюк, Л. П. Величко, Н. В. Титаренко. – К.; Ірпінь: Перун, 1998. – 222с.
Матеріали довідника доповнюють шкільний підручник з хімії. У ньому подано різноманітні відомості про хімічні елементи (назва, будова атома, поширення, ізотопи), неорганічні та органічні речовини (класифікація, номенклатура, фізичні та хімічні властивості, генетичні зв’язки), хімічні реакції, розчини, природні, штучні та синтетичні речовини, хімічний склад мінералів, харчових продуктів, лікарських засобів, мінеральних добрив і багато іншого. Ця інформація вміщена у вигляді таблиць, поданих за відповідними розділами. Тому довідник зручний у користуванні.
У виданні також наведено приклади розв’язування типових задач, правила роботи в хімічному кабінеті.
Верзейм Д. Химия: Шк. ил. справ. /Д. Верзейм, К. Окслейд, Д. Ватерхаус; Пер. с англ. И. П. Чихачевой; Ил. Куо Кан Чен и др. – М.: Росмэн, 1995.– 128 с.: ил.
Химия – наука о веществах, их получении и поведении при различных условиях. Она состоит из трех основных частей: физическая химия, неорганическая химия и органическая химия. Их рассмотрению посвящены первые три разноцветных раздела этой книги. Книга касается также вопросов химии окружающей среды и содержит раздел общей информации. Усі терміни, які відносяться до однієї теми, згруповані разом.
У довіднику вміщено покажчик речовин, символів і формул та покажчик термінів. Видання багато ілюстроване.
Годмен А. Иллюстрированный химический словарь / Пер. с англ. Е. Л. Розенберга; Худож. Ю. С. Урманчеев.– М.: Мир, 1988. – 270 с.: ил.
Эта небольшая книга представляет собой оригинально составленный толковый словарь простейших и наиболее употребительных химических терминов и понятий. Она рекомендуется, главным образом, в качестве вспомогательного пособия для лучшего усвоения основ химии при их первоначальном изучении, но может также использоваться во всех случаях, когда надо быстро освежить в памяти забывшиеся понятия или даже целые разделы из начальных курсов общей химии.
Не претендуя на особую строгость предлагаемых определений химических терминов, автор стремился, прежде всего, к их наибольшей доходчивости, предпочитая всякий раз простое объяснение сложной и громоздкой формулировке, помогая изложению конкретными примерами и дополняя текст наглядными схематическими рисунками (в книге на 1500 терминов приходится около 500 иллюстраций!).
Вместе с тем автор стремился указать как можно полнее взаимосвязь между приведенными химическими понятиями, сгруппировав их синонимию, родство или наоборот различия. То ж словник є корисним доповненням до шкільної програми з хімії.
Гузей Л. С. Новый справочник по химии / Л. С. Гузей, В. Н. Кузнецов.– М.: Большая Медведица, 2001.– 339 с.
Матеріал довідника викладено на основі найновіших знань з хімії. Традиційно вживані поняття і терміни в ньому уточнено і роз’яснено. Це видання є не тільки довідником з елементарної хімії, а й допоможе в освоєнні цієї науки.
Химия – наука, изучающая строение, свойства и, главным образом, взаимные превращения веществ, происходящие при изменении внешних условий (нагревании, растворении и т.п.) и особенно при взаимодействии веществ между собой. Это утверждение является не столько формальным определением, сколько пояснением, поскольку действительное содержание науки складывается в процессе ее исторического развития и плохо поддается формальному описанию.
У довіднику вміщено багато таблиць, графіків, а в кінці – предметний покажчик.
* * *
Первоначальная (1869-1871) формулировка Периодического закона Д. И. Менделеева гласила: «Свойства элементов, а потому и свойства образуемых ими простых веществ, а также формы и свойства соединений состоят в периодической зависимости (т.е. правильно повторяются) от величины атомного веса». ...современная формулировка Периодического закона такова: «Свойства элементов, а потому и свойства образуемых ими простых веществ, а также состав и свойства соединений состоят в периодической зависимости от величины их атомного номера, т.е. заряда ядра атома».
Зеленєва О. Г. Хімія: 8-11 кл. : Довід. школяра і студ.– Донецьк: БАО, 2004.– 558 с.
Довідник призначений для того, щоб допомогти учням в оволодінні знаннями з хімії – однієї із фундаментальних наук, які покладені в основу сучасної освіти...
У цій книзі викладені теоретичні основи трьох розділів хімії: загальної, неорганічної та органічної. Приділена увага сучасному викладу основних понять та законів хімії. Наведені пояснення хімічних властивостей елементів та речовин з точки зору електронної будови атома. До вашої уваги пропонується сучасне трактування періодичного закону, а точніше, уявлень про подібності та відмінності хімічних елементів у періодичній таблиці, які охоплюються ним.
У довіднику подано відомості про знаходження у природі та практичне використання речовин, коротко розповідається про відомих учених: М. Ломоносова, Ж. Пруста, Д. Менделєєва, О.Бутлерова та ін., про їхній вклад у розвиток хімічної науки. У кінці видання наведено типи розрахункових задач та їх розв’язання.
Хімія: Великий довід. для школярів та абітурієнтів /Авт. розділів О. О. Алфьорова, Н. С. Ахметов, Н. В. Богомолова; Пер. Л. В. Горішної та ін.– Т.: Навч. кн.-Богдан, 2001.– 704 с.
Довідник містить теоретичний матеріал з хімії, а також задачі, запитання, вправи, контрольні і перевірні роботи, тести та довідкові матеріали під рубриками «Короткий довідник», «Словник термінів і понять», «Хімія в таблицях» і «Хімія у формулах». Охоплюючи всі розділи шкільного курсу, довідник надає можливість швидко і компактно вивчити або повторити основні відомості з теоретичної, неорганічної та органічної хімії.
* * *
Хімія - це одна з наук про природу, про зміни, що відбуваються в ній. Предметом вивчення хімії є речовини, їх властивості, перетворення і процеси, що супроводжують ці перетворення.
Энциклопедический словарь юного химика /Сост. В. А. Криц-ман, В. В.Станцо; Ил. Р. Г. Бигмуханедовой и др., фотоил. В. И. Брель и др.– 2-е изд., испр.– М.: Педагогика, 1990.– 319 с.
У словнику вміщено більше 270 статей з основних розділів загальної, неорганічної, органічної, фізичної хімії, хімічної технології, а також більше 40 статей про життя та діяльність видатних учених-хіміків: Ю. Лібіха, Ж. Л. Гей-Люсака, О. Баха, Ю. Овчинникова, М. Зелінського, Е. Фішера, Д. Менделєєва, Г. Гесса, О. Арбузова та ін.
Автори статей розкривають основні поняття хімічної науки, розповідають про історію її зародження і розвитку протягом століть, значення для народного господарства.
Химия многое делает непосредственно для человека... Химическая наука и базирующиеся на ней отрасли промышленности дают благодатные возможности для улучшения жизни людей. Большое значение химии в современной жизни становится очевидным, если вспомнить, что она помогает людям беречь здоровье, поставляя все более действенные лекарства, лучше питаться, способствуя повышению урожайности сельскохозяйственных культур, защите растений от вредителей, хорошо одеваться, участвуя в изготовлении добротных синтетических и красивых тканей. Химическая технология представляет собой одну из основ современного производства.
У словнику також даються практичні рекомендації з проведення цікавих хімічних дослідів. Видання ілюстроване кольоровими малюнками, фотографіями та схемами.
Допитливим про цікаве
(З книжок розділу)
С 1901 по 1999 г. Нобелевской премии по химии был удостоен 131 ученый из 20 стран.
(Энциклопедия для детей. Т. 17. Химия. – М., 2000.– С. 33).
* * *
Основные понятия химии – «атом» и «молекула». Атомов известно лишь немногим более 100 видов, вот молекул – свыше 18 млн. Столь богатое разнообразие обусловлено тем, что атомы разных элементов, взаимодействуя друг с другом, способны объединяться в молекулы, причем молекулы могут содержать разное число атомов одного вида.
(Энциклопедия для детей. Т. 17. Химия.– М., 2000.– С. 54).
«Луч» по латыни – radius, и потому самопроизвольное испускание атомами излучения получило название радиоактивности.
(Энциклопедия для детей. Т. 17. Химия.– М., 2000.– С. 141).
Принято считать, что периодический закон был открыт Дмитрием Менделеевым 1 марта (17 февраля по старому стилю) 1869 г. Эта дата стала привычной. А в действительности тогда имело место другое событие.
Тридцалетний профессор Санкт-Петербургского университета к вечеру этого дня завершил разработку таблицы «Опыт системы элементов, основанной на их атомном весе и химическом сходстве».
Но ни о какой формулировке закона 1 марта 1869 г. не было и речи. Лишь в статье «Соотношение свойств с атомным весом элементов», написанной спустя четыре дня, Менделеев делает вывод: «Элементы, расположенные по величине их атомного веса, представляют явственную периодичность свойств».
(Энциклопедия для детей. Т. 17. Химия.– М., 2000.– С. 172–173).
Все тела во Вселенной состоят из атомов одних и тех же химических элементов, но содержание их в разных объектах различно. При этом наблюдаются интересные закономерности. Лидеры по распространенности – водород (его атомов в космосе –88,6 %) и гелий (11,3 %). На долю остальных элементов приходится всего 1 %!
(Энциклопедия для детей. Т. 17. Химия.– М., 2000.– С. 437).
1813 року шведський хімік Ієнс Берцеліус запропонував замість кружечків та інших фігур позначати атом кожного елемента першою або ж першою та однією з наступних літер його латинської назви. Вуглець (Carboneum) стали позначати С, кисень (Oxygenium) – О...
(Я пізнаю світ: Хімія. – К., 2002. – С.21).
Як самостійний хімічний елемент кисень був відкритий 200 років тому.
Його відкрили незалежно один від одного двоє відомих хіміків ХVІІІ століття – англієць Джозеф Прістлі і швед Карл Шеєле, але вони лише описали кисень, навіть не здогадуючись, що описують. По-справжньому кисень відкрив французький хімік Антуан Лоран Лавуазьє. Він пояснив процеси дихання і горіння як взаємодію речовин з окисником – киснем.
Він також дав назву цьому елементу.
(Я пізнаю світ: Хімія.– К., 2002.– С. 66-67).
Найбільш ковкий метал – золото (з 1 г можна витягнути дріт завдовжки 2,4 км); найтугоплавкіший метал – вольфрам (3420°С); найтоксичніший елемент – радій; найважчий метал – осмій; найтвердіший – хром; найбільш тепло- й електропровідний метал – срібло.
(Я пізнаю світ: Хімія.– К., 2002.– С. 88).
Благородними металами золото й срібло називають так не тому, що вони рідкісні й красиві, а тому, що вони не іржавіють. Друга причина – їх дуже важко розчинити. Майже єдина рідина, яка розчиняє золото, – це суміш двох дуже сильних міцних кислот – азотної і соляної..., яку називають «царською горілкою».
(Я пізнаю світ: Хімія.– К., 2002.– С. 113–114).
Першим лауреатом Нобелівської премії був голландський хімік Я. Вант-Гофф. М. Складовська-Кюрі – перша жінка, удостоєна Нобелівської премії, і перший учений, удостоєний її двічі.
(Я пізнаю світ: Хімія.– К., 2002.– С. 235).
Градус Кельвина (К). Единица температуры по абсолютной температурной шкале. Градусы Кельвина имеют ту же величину, что и градусы Цельсия, но нижней точкой шкалы является ноль Кельвина или абсолютный ноль. Абсолютный ноль, равный 273 градусам Цельсия, это теоретическая точка, при которой идеальный газ занимает нулевой объем.
(Верзейн Д. Химия.– М., 1995.– С. 29).
Алмаз. Прозрачное кристаллическое соединение углерода. Он самый твердый из минералов. Все углеродные атомы соединены ковалентными связями, предопределяя высокую твердость и высокую температуру плавления (3750°С).
Графит – единственный неметалл, который хорошо проводит электрический ток.
(Верзейн Д. Химия.– М., 1995.– С. 64).
Атом – (от греч. atomos – неделимый) наименьшая частица, состоящая из массивного (в нем сосредоточено от 99,95 % массы для атома водорода Н до 99,98 % массы для атома урана U) положительно заряженного ядра и движущихся в электрическом поле ядра отрицательно заряженных электронов. Неправильно говорить, что «атом – наименьшая частица химического элемента, сохраняющая все его химические свойства».
(Гузей Л. С. Новый справочник по химии / Л. С. Гузей, В. Н. Кузнецов.– М., 2001.– С. 13-14).
Тяжелая вода Д2О. Ее содержание в природной воде составляет ~ 0,02 %. Ее свойства заметно отличаются от свойств обычной воды: tпл. = +3,8°С, tкип. = 101,4°С, р = 1,11 г/см3. Растворимость в ней солей заметно меньше, чем в Н2О. Тяжелая вода не поддерживает жизни животных и растительных организмов.
(Гузей Л. С. Новый справочник по химии / Л.С. Гузей, В.Н. Кузнецов.– М., 2001.– С. 177).
У цей час відомо більше 110 елементів, біля 90 з яких існують у природі, а інші – добуті штучно шляхом ядерних реакцій. Елементам з порядковими номерами від 104 до 109 були дані назви та символи комісією ІЮПАК у 1995 році. У 1999 році вченими Об’єднаного Інституту ядерних досліджень (м. Дубна) у співпраці з вченими США синтезований 114-й елемент. Він має масу 289.
(Зеленєва О. Г. Хімія.– Донецьк, 2004.– С. 12).
Зараз існує більше 500 варіантів графічної побудови періодичної системи.
(Зеленєва О. Г. Хімія.– Донецьк, 2004.– С. 82).
Водень у вільному стані зустрічається лише у незначній кількості, головним чином у верхніх шарах атмосфери. Іноді він виділяється разом з іншими газами при вулканічних виверженнях, а також із бурових свердловин при видобутку нафти. Але у вигляді сполук Гідроген вельми розповсюджений. Це видно з того, що він складає дев’яту частину води за вагою. Гідроген знаходиться у всіх рослинних та тваринних організмах, входить до складу нафти, природних газів та мінералів. Загалом на частку Гідрогену приходиться біля 1 % всієї маси земної кори, включаючи воду та повітря.
(Зеленєва О. Г. Хімія.– Донецьк, 2004.– С. 171).
Серед металів за поширеністю в природі алюмінію належить перше місце. Загальний вміст алюмінію у земній корі складає 8,8 %. Найважливіші природні сполуки алюмінію – алюмосилікати, боксити, корунд та кріоліт.
(Зеленєва О. Г. Хімія.– Донецьк, 2004.– С. 278).
Ферум – найпоширеніший у природі елемент після Алюмінію. Загальний вміст його в земній корі складає 5,1 %. Розповсюджені різні сполуки Феруму. Він входить до складу багатьох мінералів, з яких складаються родовища залізних руд.
(Зеленєва О. Г. Хімія.– Донецьк, 2004.– С. 285).
Вуглеводи (сахари) широко поширені в природі та грають велику роль у біологічних процесах, що протікають у живих організмах...
На долю вуглеводів припадає близько 80 % сухої речовини рослин та біля 20 % – тварин. Вуглеводи рослини синтезують із неорганічних сполук (СО2 та Н2О).
(Зеленєва О. Г. Хімія.– Донецьк, 2004.– С. 429).
Оксиген – найпоширеніший хімічний елемент на Землі. Повітря, що нас оточує, містить кисню 23 % – за масою і 21 % – за об’ємом. Ще більше Оксигену знаходиться у зв’язаному стані в земній корі – 47 % за масою і 92 % за об’ємом. У гідросфері – водах океанів, морів і т.д. – його вміст складає 89 %. До складу живих організмів входить до 65 % (мас.) Оксигену. У цілому масова частка Оксигену складає біля 30 % від маси Землі.
(Хімія.– Т., 2001.– С. 12).
Температура кипіння кисню (-1830С) вища, ніж температура кипіння азоту (-1960С) – іншого основного компонента повітря...
(Хімія.– Т., 2001.– С. 13).
Сталь відрізняється від чавуну меншим вмістом вуглецю. У чавуні він складає 6 %, а в сталі – не перевищує 2 %.
(Хімія.– Т., 2001.– С. 61).
Вода – найбільш поширена сполука на Землі. Морська вода містить значну кількість розчинених речовин (1,5 х 1011кг/м3 води). Найбільше йонів Cl- і Na+, а також Mg2+,Са2+, К+, SO42-. Морська вода – джерело сировини для добування різних речовин. З неї добувають кухонну сіль, бром, магній та ін.
(Хімія.– Т., 2001.– С. 94).
Молекула озону складається з трьох атомів Оксигену, а молекула кисню з двох, тому озон у півтора рази важчий за кисень. Озон – значно активніша речовина, ніж кисень. На відміну від кисню він запалює спирт, знебарвлює тканини. Це зумовлено виділенням активного атомарного Оксигену під час розпаду озону.
(Хімія.– Т., 2001.– С. 138).
Алмаз і графіт мають однаковий склад – С?, але відрізняються властивостями: алмаз дуже твердий, оскільки має кристалічнуґратку атомного типу: графіт має шарувату структуру, тому він значно м’якший від алмазу.
(Хімія.– Т., 2001.–С. 175).
Білки – це природні полімери, що складаються із залишків амінокислот, з’єднаних пептидними зв‘язками.
(Хімія.– Т., 2001.– С. 231).
Під час гідролізу білків в організмі утворюються амінокислоти. У живих організмах білки відіграють роль будівельного матеріалу. З них побудовані м’язи, частини суглобів, шкіра, волосся. Інший тип білків – ферменти – відіграють роль каталізаторів хімічних процесів у живих організмах. Крім того, деякі білки виконують транспортні функції, переносячи речовини з однієї частини організму в іншу.
(Хімія.– Т., 2001.– С. 232).
Еще в XVIII в. был установлен удивительный факт: и алмаз, и самый обычный уголь при сгорании образуют углекислый газ – и ничего более. Следовательно, алмаз и уголь состоят из одного и того же элемента – углерода. Ученые знали также, что сера может существовать в разных кристаллических состояниях. Позже удалось обнаружить два «фосфора» – белый и красный. Все эти примеры обобщил в 1841 г. шведский химик Й. Берцелиус и предложил для этого явления название «аллотропия» (от греческих слов, означающих «другой» и «направление»).
(Энциклопедический словарь юного химика.– М., 1990.– С. 16.)
Элементный состав белков хорошо известен. Он включает атомы углерода, водорода, кислорода, азота и серы, а иногда и фосфора...
Характерная особенность этих соединений – очень большая молекулярная масса: от десятков тысяч до 1 млн и выше.
(Энциклопедический словарь юного химика.– М., 1990.– С. 38, 40.)
