БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Давно, коли письменник Іван Корнющенко був ще дитиною, в його житті відбувся такий епізод. Прилетіли навесні в село чорногузи. Всі знайшли собі місце, а одна пара гнізда собі чомусь не мостила. І вирішили малий Іван із другом допомогти птахам. Закріпили старе колесо на розкішній та розлогій липі і стали чекати. Довго спостерігали, як по кілька разів на день сідали лелека з лелечихою на те колесо, але жодної гілочки, щоб вимостити гніздо, так і не поклали. Засперечалися хлопці, чому чорногузи відмовилися від їхніх послуг. А старий Євдоким Тимофійович їм пояснив: "... лелека не мостить гнізда на липі, бо, коли вона цвіте, і дорослі і, особливо, лелеченята чадіють від запаху того цвіту..." . З того часу почав хлопець пильніше придивлятись до навколишнього світу. А спостерігати мав можливість, бо народився в селі, де розкішна природа та добрі люди. А коли рука потягнулася до пера, написав письменник Іван Пилипович Корнющенко цікаву книгу "Лісова стежка". Кожне оповідання збірки - про кмітливих тварин, про любов до життя всього живого на землі.
Письменник належить до так званих дітей війни. А це - і бомбардування рідної Новомихайлівки, і раннє напівсирітство, і повсякденне збирання колосків у полі, аби вижити, і незабутні перші роки навчання, коли в класі замерзало чорнило, а писати доводилося на полях газетних сторінок. Після закінчення Степанівської семирічки в неповних 14 років довелося йти на будівництво, де хлопчина подавав на риштування цементний розчин та цеглу і тяжкою працею підірвав здоров'я.
Однак, юнак, хоч і з перервами, продовжував навчання. Захопившись літературою, писав то сатиричні, то ліричні вірші, не один десяток років віддав журналістиці , досліджував маловідомі сторінки літературно-мистецького життя краю. Цей труд вилився в окремі книжки: "Співець грозової юності", "Панас Кочура", "І на тім рушникові...", "Лісова стежка". Закоханий у свій рідний край, письменник збирає та популяризує фольклор Слобожанщини, що дало йому можливість укласти збірку "Мудрість віків".